Енциклопедичний довідник 393
Енциклопедичний довідник 393
відділі формування в-ська при Ген. штабі Армії УНР. За Укр. держави офіцер Укр. ген. штабу. Приєднався до Директорії УНР. У листоп. 1918— берез. 1919 р. генерал-квартирмейстер Півд.-Зах. ф-нту Армії УНР. У берез.— серп. 1919 р. командир 3-ї Залізної дивізії. З серп. 1919 р. командувач групи Армії УНР. У груд. 1919 р. захворів на тиф. Потрапив у полон Добровольчої армії Денікіна. У берез.— листоп. 1920 р. командир 3-ї Залізної дивізії Армії УНР, командувач Правої групи Армії УНР. У груд. 1920 р. ген. інспектор Армії УНР, перебував з інтернованими частинами в Польщі. З 1924 р. в еміграції у Парижі. У 1927— 75 pp. очолював Т-во вояків УНР. У 1954— 60 pp. віце-президент УНР в екзилі. Автор книг « Україна у війні за державність »( 1954), « Третя Залізна дивізія »( 1971). Помер 19.04.1975 р. у м. Ментенон( Франція).
УЖ ГОРОДСЬКА УНІЯ 1646 p.— об’ єднання православної церкви з католицькою на Закарпатті. Укладена 24.04.1646 р. в замковій каплиці Другешів у м. Ужгороді, де 63 православних священики проголосили визнання католицької віри перед римо-католицьким єпископом Юрієм Якушичем. Ще у 1642 р. перехід на католицьке віросповідання проголосив єпископ Мукачівський і Марамороський Василь Тарасевич. Завдяки підтримці римо-католицької церкви, імператора та магнатів унія у Закарпатті швидко поширилась. 14.05.1648 р. акт У. у. підтвердив примас Угорщини Ю. Ліппай, а восени синод угор. єпископату в Тирнаві. В основному положення У. у. відповідали артикулам Берест, унії 1596 р. Наступником єпископа В. Тарасевича став Петро Артелій. Впродовж століть завдяки діяльності уніатської церкви у Закарпатті вдалося не допустити мадяризації укр. населення, зберегти його мову, звичаї та обряди. Ліквідацію У. у. проведено органами рад. влади у 1947— 49 pp., проте гр.-католицька церква продовжувала діяти у підпіллі. У 1989 р. гр.- католицька церква у Закарпатті отримала офіційний статус.
УК РАЇН СЬКА В ІЙ СЬК О ВА О Р Г А Н ІЗА Ц ІЯ( УВО)— нелегальна військ, організація у 1920— на поч. 1930-х pp. у Зах. Україні. Створена за ініціативою колишніх старшин Армії УНР— членів Стрілецької ради( Є. Коновалець, І. Андрух, В. Кучабський, М. Матчак, Я. Чиж) з метою продовження збройної боротьби за незалежність України. Рішення про заснування УВО було прийнято на нараді Стрілецької ради у лип. 1920 р. та на з’ їзді представників військ, організацій наприкін. серп. 1920 р. у Празі. Організаційні заходи зі створення УВО розпочато у Львові у верес. 1920 р.( первісну організаційну основу УВО в Галичині становило т-во « Воля »). За короткий час сформовано Начальну колегію укр. військ, організацій( координуючий голова О. Навроцький, члени Я. Чиж, М. Матчак, Ю. Полянський, В. Целевич), створено округи, повітові відділи та місцеві осередки організації. З сер. 1921 р. діяльність УВО у краї очолив Є. Коновалець, якийз невеликою перервою( у 1923— 24) був головним комендантом УВО аж до 1931 р. Начальником штабу УВО призначено Ю. Отмарштайна. Є. Коновалець реорганізував керівний центр УВО: замість Начальної колегії створено Начальну команду зі штабом і рефе-