Історія війн і збройних конфліктів в Україні Istoriia_viin_i_zbroinykh_konfliktiv_v_Ukraini_Ent | Seite 395

392
Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
Галицьке князівства. Нові У. к. були майже самостійними державами на
зразок західноєвроп. королівств. Кожен удільний князь мав власний адмін. апарат,
монету, в-сько, судові установи тощо. З часом відбувалось дальше роздроблення
У. к., у зв’язку з чим зростала їх кількість, а розміри уділів зменшувалися. В уділь­
ний період складається характерна для феодалізму система сюзеренно-васальних відно­
син. Удільні князі були васально залежними від великого князя, однак ця залежність
нерідко була лише номінальною. Політ, роздробленість руських земель призвела до
частих міжусобних воєн між У. к. і ослаблення Київ. Русі. Одночасно з процесом
роздроблення в 12— 13 ст. на укр. землях виявлялася і тенденція до об’єднання,
внаслідок якої виникла Галицько-Волин. держава. Залежність від Золотої Орди, а
пізніше від Литви і Польщі, стримувала об’єднавчі тенденції в укр. землях, сприяла
збереженню удільної системи. У І пол. 15 ст. уділи були ліквідовані на галицьких
землях, що входили до складу Польщі, у II пол. 15 ст.— на більшій частині укр.
земель, що входила до складу Великого князівства Лит. У 1471 було ліквідовано
останнє укр. У. к.— Київське.
УД ОВИ ЧЕН К О Микола Іванович (1885— 1937) — укр. військ, діяч, гене-
рал-хорунжий. Н. у Харкові. У 1907 р. закінчив Чугуїв, піхот. юнкерське училище.
У роки Першої світової війни 1914— 18 pp. на Півд.-Зах. ф-нті, командир роти,
батальйону 129-го піхот. Бессараб. полку. Після закінчення топографічного відділен­
ня Миколаїв, академії Ген. штабу — офіцер штабу ф-нту. З утворенням УЦР У.
активно включився у створення укр. збройних формувань та в процес українізації
військ, частин. У черв. 1917 р. брав участь у II Всеукр. військ, з’їзді, обраний членом
УГВК, восени 1917 р.— комісар УЦР у штабі Півд.-Зах. ф-нту. Відповідав за
проведення українізації рос. частин, об’єднання Рум. і Півд.-Зах. ф-нтів в Укр.
ф-нт, укладення перемир’я. У січ.— лют. 1918 р. командував укр. загонами, які
обороняли Київ. Навесні 1918 р. начальник персональної управи Військ, міністерства
УНР, на цій посаді залишався за Гетьманату і Директорії УН Р. Багато робив
у справі добору, розстановки та вдосконалення старшинського складу і генералітету
укр. в-ська, їх збереження у складних ситуаціях, особисто розробляв плани реформу­
вання укр. військ, звань регулярної армії. З груд. 1920 р. перебував у таборах
інтернованих частин Армії УНР у Польщі. У 1924 р. виїхав у Францію. Співпрацю­
вав з т-вами колишніх вояків Армії УНР, укр. ветеранів Першої світової війни, Укр.
військ.-іст. т-вом. Помер у м. Омскурі (Франція).
УД ОВИЧЕНК О Олександр Іванович (1887— 1975) — військ, і громадський
діяч, генерал-полковник Армії УНР. Н. 20.02.1887 р. у Харкові. У 1916 р. закінчив
Миколаїв, академію Ген. штабу в Петербурзі. У період Першої світової війни ад’ю­
тант штабу 3-го Кавказького корпусу, начальник штабу 21-ї дивізії цього ж корпусу,
командир 129-го піхот. Бессараб. полку. У 1917 р. учасник Всеукр. військ, з’їздів,
організатор українізації 3-го Кавказького корпусу. З жовт. 1917 р. військ, радник
С. Петлюри, начальник штабу Гайдамацького коша Слобід. України. Працював у
В олин .,