338 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
дармі в жовт. 1943 р. був тяжко поранений, але поле бою не залишив. Втратив обидві руки, лікувався в госпіталях. З а форсування Дніпра, утримання плацдарму, особисту мужність і стійкість удостоєний звання Героя Рад. Союзу( груд. 1943). У груд. 1944 р. на особисте прохання був направлений у діючу армію, командував арт. полком. Відзначився у боях при утриманні плацдарму на зах. березі р. Одер. За вміле керування полком, виявлений героїзм був вдруге нагороджений медаллю « З о лота Зірка »( черв. 1945). Після війни— командир полку, заступник командира арт. бригади. З лют. 1964 до груд. 1977 р.— помічник, потім заступник начальника Ракет, в-ськ і артилерії Прикарп. військ, округу. У 1977— 98 pp.— заступник командувача Ракет, в-ськ і артилерії Прикарп. військ, округу, а з берез. 1998 р.— заступник командувача Ракет, в-ськ і артилерії командування Сухопут. в-ськами України. З 19.07.1999 р.— заступник командувача Ракет, в-ськ і артилерії З С України. Генерал-полковник( з 18.08.1999). Кандидат військ, наук( 1959). Нагороджений орденами Богдана Хмельницького 3-го( 1995), 2-го і 1-го ступенів( 1999), орденом Леніна, орденом Червоного Прапора, Жовтневої Революції, Вітчизняної війни 1-го ступеня, 3 орденами Червоної Зірки, медалями, іноземними орденами і медалями, відзнакою Міністерства оборони України « Ветеран військ, служби »( 1999).
П Е Т Р О В Всеволод Миколайович( 1883— 1948)— військ, і громадський діяч, генерал-хорунжий Армії У Н Р, військ, письменник і педагог. Н. 2.01.1883 р. у Києві. Закінчив Миколаїв, академію Ген. штабу в Петербурзі. У період Першої світової війни— на Зах. ф-нті, начальник штабу Туркестан. піхот. дивізії. Після Лютневої революції— учасник українізації рос. військ, частин. У 1917 р.— командир гайдамацького кінного полку ім. К. Гордієнка. У січ. 1918 р. брав участь в обороні Києва. У берез.— квіт. 1918 р.— учасник крим. бойового походу Запорозького корпусу. Інспектор піхоти в ген. штабі. У 1919— 20 pp.— начальник Спільної юнацької школи, командир Півн. дивізії, Волин. групи Армії У Н Р, товариш військ, міністра, потім військ, міністр У Н Р. Фактично виконував ще йобов’ язки військ, міністра ЗУ Н Р. У листоп. 1920 р. інтернований з укр. в-ськами в Польщі. У 1922 р.— начальник ген. штабу. У 1923 р. переїхав до Праги, професор Укр. педаг. ін-ту ім. М. Драго- манова. Член проводу О У Н. На початку Великої Вітчизняної війни— військ, міністр в укр. уряді, створеному 30.06.1941 р. у Львові. Заарештований гестапо, ув’ язнений у концтаборі. З 1944 р. проживав у Німеччині. Автор численних праць з укр. військ, історії та ін. військ, тематики, спогадів. Помер 10.07.1948 p., похований в Аусбурзі.
П Е Т Р О В Іван Юхимович( 1896— 1958)— командувач 4-го Укр. ф-нту( 1944), генерал армії, Герой Рад. Союзу. Н. 18.09.1896 р. у м. Трубчевськ( тепер Брянської обл. Рос. Федерації). Після закінчення військ, училища( 1917)— командир роти запасного полку. З 1918 р. у Червоній армії. Закінчив курси удосконалення командного складу( 1926 і 1931). Брав участь у бойових діях на ф-нтах громадянської війни. Після громадянської війни служив на посадах командира окремого кавалер, ескадро