П Е Р Е Я С Л А В С Ь К И Й БІЙ 1630 p.— переможний тривалий бій сел.-коз. повстанського в-ська з пол.-шляхетською армією під Переяславом( тепер Переяслав-Хмельницький Київ, обл.) під час повстання Т. Федоровича 1630 р.
Енциклопедичний довідник 337
П Е Р Е Х О П Л Е Н Н Я П О В ІТ Р Я Н И Х Ц ІЛ Е Й— політ літаків-винищувачів для зустрічі та атаки повітр. пр-ника на підступах до об’ єкта, що прикривається. Здійснюється із стану чергування на аеродромі( на кораблі) або чергування в повітрі.
П Е Р Е Я С Л А В С Ь К И Й БІЙ 1630 p.— переможний тривалий бій сел.-коз. повстанського в-ська з пол.-шляхетською армією під Переяславом( тепер Переяслав-Хмельницький Київ, обл.) під час повстання Т. Федоровича 1630 р.
П Е Р Е Я С Л А В С Ь К И Й П ОЛК— адмін.-терит. і військ, одиниця на Лівобережній Україні в 1648— 1781 pp. Полковим містом був Переяслав( тепер Переяслав-Хмельницький Київ, обл.),
П Е Р Ш А С В ІТ О В А В ІЙ Н А 1914— 18 p p.— загарбницька війна між імперіалістичними блоками( нім.-австр. та Антантою) за переділ світу. Були втягнуті йін. країни світу. Воєн, події поширилися на Європу, Азію, Африку та ін. регіони земної кулі. Під час П. с. в. було вбито 10 млн чол., поранено понад 20 млн чол., померло від голоду та епідемій 10 млн чол. Її наслідки були зафіксовані в мирних договорах, розроблених на Паризькій мирній конференції 1919— 20 pp.
П Е Т Л Ю Р А Симон Васильович( 1879— 1926)— держ. і політ, діяч, організатор укр. збройних сил, публіцист. Н. 10.05.1879 р. у Полтаві. Член РУП, згодом— УСД РП. Співробітник газети « Рада », журналу « Україна ». Редактор газети « Слово », моск. журналу « Українське життя ». У 1916— 17 pp.— заступник уповноваженого Союзу земств на Зах. ф-нті. З квіт. 1917 р.— голова Укр. фронтової ради Зах. ф-нту. Делегат 1-го Всеукр. військ, з’ їзду. Голова УГВК, член УЦР. У черв.— груд. 1917 р.— ген. секретар військ, справ. У січ. 1918 р.— отаман укр. гайдамацьких кошів Слобожанщини( на правах командувача армії). Сформував Укр. гайдамацький кіш Слобід. України, який відзначився в боях за Київ під час більшовицького повстання. У 1918 р.— голова Всеукр. спілки земств, активний член антигеть- манської опозиції. Був заарештований. Після звільнення виїхав до Білої Церкви. Брав участь в організації протигетьманського повстання. З листоп. 1918 р.— член Директорії УН Р. З трав. 1919 р.— голова Директорії, головний отаман Армії УНР. З 1920 p.— в еміграції в Польщі, Угорщині, Австрії, Швейцарії, а з 1924 р.— у Франції. З 1924 р.— голова уряду У Н Р в екзилі. Засновник т-ва « Тризуб ». 25.05.1926 р. убитий у Парижі. Похований на паризькому цвинтарі Монпарнас.
П Е Т Р О В Василь Степанович( 1922— 2004)— укр. і рос. військовоначальник, двічі Герой Рад. Союзу. Н. 22.06.1922 р. у с. Дмитрівка на Запорожжі( за ін. даними— в м. Тамбові). У Червоній армії з 1939 р. Закінчив Сум. арт. училище( 1941) та іст. ф-т Львів, держ. ун-ту( 1954). Учасник Великої Вітчизняної війни з черв. 1941 р. Воював на Півд.-Зах., Брянському, Воронезькому, Донському, 1-му Укр. ф-нтах командиром взводу, батареї, заступником командира винищувального протитанк. арт. полку. Брав участь у боях під Воронежом, Харковом, на Сіверському Донці, Середньому Доні. У боях при форсуванні Дніпра на Букринському плац