Енциклопедичний довідник 317
род.( 1236— 51). О чолив боротьбу рос. народу проти нім.-швед, завойовників. У лип. 1240 р. розбив швед, в-сько в усті р. Іжора. За перемогу в Невській битві 1240 р. був прозваний Невським. На чолі Новгород, в-ська в 1241 р. узяв штурмом фортецю Копор’ є, потім( разом із суздальцями) Псков, звільнив Ізборськ. У битві на Чудському озері розгромив нім. лицарів. Далекоглядний політик і вправний дипломат, запобігав руйнівним нашестям монголо-татар на Русь, зміцнював централізовану великокнязівську владу. Творчо використовував традиційні способи ведення бойових дій, прагнув до раптовості і стрімкості в нападі, враховував особливості місцевості, сильні і слабкі сторони своїх і ворожих в-ськ, громив супр-ника, дроблячи його ряди і закріплюючи потім військ, успіхи.
О Л Е К С ІЙ М И Х А Й Л О В И Ч( 1629— 76)— другий моск. цар( 1645— 76) з династії Романових, батько Петра І. З а царювання О. М. держ. устрій Моск. держави став набирати характеру абсолютизму. Т. зв. Соборне уложення 1649 р. остаточно закріпачило селян та розширило права дворянства і купецтва. Церковна реформа патріарха Никона( 1666) призвела до розколу Моск. церкви( поява « старообрядництва ») та жорстокої церковно-реліг. боротьби. Зовнішня політика Моск. царства за О. М. відзначалась активною експансією щодо сусідніх народів та країн. Уклав Переясл. договір 1654 р. з Україною. Порушуючи умови договору, ще за життя Б. Хмельницького намагався здійснити ряд заходів, спрямованих на обмеження держ. прав України. У 1654— 56 і 1660— 67 pp. вів війни з Польщею. Зайнявши за допомогою козацьких полків всю Білорусь і Литву, припинив подальші воєн, дії, які могли б завершитись повним вигнанням пол. шляхти з укр. земель. Сподіваючись стати королем Речі Посполитої і нехтуючи інтересами України, уклав Вілен. перемир’ я 1656 р. Війна з Польщею завершилася підписанням Андрус. перемир’ я 1667 р. та « Вічного миру » 1686 p., за якими Москва здобула Лівобережну Україну з Києвом. Війна зі Швецією( 1656— 58) за вихід до Балт. моря закінчилася невдачею. Протягом 1670-х pp. велися війни з Кримом та Туреччиною, в яких Московії не вдалося пробитись до Чорного моря. Постійні воєн, дії та погіршення становища населення викликали бунти та повстання( 1648 та 1662 у Москві, 1650 у Пскові і Новгороді, 1670— 71 під проводом С. Разіна на Дону, Поволжі та пд Моск. держави), які були жорстоко придушені. В період правління О. М. за посередництвом українців у Московії починають поширюватись впливи європ. культури.
О Л Е Л Ь К О В И Ч І— лит.-укр. князівський рід. Походив від київ, князя Володимира Ольгердовича( р. н. невід.— 1398), сина великого князя лит. Ольгерда. Володимир Ольгердович перебував у залежності від тат. хана і карбував монети з тат. печаткою. Підтримував Києво-Печерський монастир; Олелько Володимирович( Олександр Володимирович; р. н. невід.— 1455, за ін. даними, 1454)— київ, удільний князь( 1443— 55; за ін. даними, 1440— 55). Був одружений з Анастасією— дочкою моск. князя Василія Дмитровича. Прагнув зміцнити політ, автономію Київ, князівства, що перебувало у залежності від Великого князівства Лит.