316 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
про дозвіл купцям, міщанам і держ. селянам купувати незаселені землі, відкриття Харк. і Петерб. ун-тів). У 1805— 07 pp. брав участь у 3-й і 4-й коаліціях проти наполеонівської Франції, зазнав поразки у битві під Аустерліцем( 1805) і Фрідландом( 1807). У 1813— 14 pp. О. І був учасником закорд. походів рос. армії, одним із керівників Віден. конгресу 1814— 15 pp. і організаторів Священного союзу 1815 р. О. І вів успішні війни з Туреччиною( 1806— 12), Швецією( 1808— 09). У роки правління О. І Рос. імперією були приєднані Грузія( 1801), Фінляндія( 1809), Бессарабія( 1812), Азербайджан( 1813). Уряд О. І проводив імперську політику щодо нерос. народів. Для зміцнення колоніальної адміністрації в Україні скасував виборність судових і адмін. посад, посилив русифікацію шкільництва, придушував укр. культуру. Помер у Таганрозі.
О Л Е К С А Н Д Р II( 1818— 81)— рос. імператор( 1855— 81), син Миколи І. Поразка Рос. імперії у Крим, війні 1853— 56 pp., криза екон. розвитку країни, нац.- визв. рух поневолених народів примусили О. II провести ряд реформ: відміна кріпосного права 1861 p., земельна, судова, міська та ін. У зовн. політиці О. II дотримувався нім. орієнтації, особливу увагу приділяв т. зв. сх. питанню. В 1877— 78 pp., прагнучи зміцнити позиції Рос. імперії на Балканах, вів війну з Туреччиною. За О. II до Росії було приєднано Півн. Кавказ, завойовано значну частину Середньої Азії. У 1863— 64 pp. жорстоко придушив нац.-визв. повстання у Польщі. Щодо України проводив агресивну шовіністичну політику. Вбитий 1.03.1881 р. у Петербурзі народовольцем І. Гриневецьким.
О Л Е К С А Н Д Р III( 1845— 94)— рос. імператор з 1881 р. Другий син Олександра II. Протягом всього життя панічно боявся замахів і заколотів. З а правління О. III в 1891— 93 pp. рос. уряд підписав ряд угод з Францією, які привели до утворення рос.-фр. союзу. Щодо України проводив політику нац.-колоніального гніту.
О Л Е К С А Н Д Р К А ЗИ М И Р О В И М Я Г Е Л Л О Н( 1460— 1506)— великий князь лит.( з 1492), король Польщі( 1501— 06), син Казимира IV Ягеллончика. Після обрання великим князем лит. був змушений погодитися на обмеження своїх прав великокнязівською радою. Обраний пол. королем з метою відновлення унії Польщі і Литви( див. Кревська унія 1385 p.). У 1492— 94 і 1500— 03 pp. вів війни з Моск. царством за укр. землі. В ході бойових дій в-ська О. К. Я. зазнали поразки від моск. армії в битвах на р. Вєдронші та під Мстиславцем. З а мирним договором, укладеним в 1505 р. у Москві, від Литви було відібрано Чернігово-Сівер. землю з мм. Черніговом, Стародубом і Новгород-Сіверським. У 1505 р. запровадив звід законів— Радомську конституцію( Nihil Novi), яка обмежувала королівську владу на користь магнатів. Значний вплив на політику О. К. Я. мали укр. магнати на чолі з М. Глинським.
О Л Е К С А Н Д Р Я Р О С Л А В И Ч Н Е В С Ь К И Й( 1220— 63)— держ. діяч, полководець Давньої Русі, великий князь Володимир,( бл. 1252— 63), князь новго