288 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
нийу веденні переговорів з рад. дипломатичними представниками, на яких обговорювалися питання про можливість підняття повстання в Зах. Україні з наступним приєднанням цієї території до У СРР. У кін. 1923 p. М. був « за неясністю доказів » звільнений. м. із сім’ єю спочатку оселився в Торуні, згодом у Данцигу( тепер Гданськ, Польща), де постійно перебував під наглядом поліції. У квіт. 1925 р. переїхав до Парижа, де жив у Венсені. М. підтримував активні зв’ язки з міжнар. анархістським рухом, друкувався в « Анархическом веснике », « Деле труда ». Помер у Парижі. Урну з прахом М. замуровано в стіні комунарів на кладовищі Пер-Лашез.
М ЕДВЕДЄВ Дмитро Миколайович( 1898— 1954)— командир великих партизанських загонів у Смолен., Орловській, Могилев., Ровен. і Львів, обл. під час Великої Вітчизняної війни, письменник, Герой Рад. Союзу( 1944), полковник. У роки громадянської війни працював в органах ВЧК, потім ОД П У— НКВС, воював з армією Н. Махна.
МЕД В ЇДЬ Іван( р. н. і см. невід.)— один з керівників гайдамацького руху в 30-х pp. 18 ст. у Правобережній Україні. Учасник гайдамацького повстання під проводом Верлана. Навесні 1736 р. створений М. у Чорному лісі поблизу р. Цибульник гайдамацький загін зайняв і деякий час володів Чигирином( тепер Черкаська обл.). Восени 1736 р. гайдамаки М. спільно з гайдамацьким загоном І. Жили, М. Гриви, Харка, Рудя, Іваниці здобули в Київ, воєводстві укріплені замки в Наволочі( тепер село Попільнянського р-ну Житомир, обл.) і Погребищі( тепер Вінницька обл.) та зруйнували кілька навколишніх шляхетських маєтків. Після 1737 р. доля невідома.
М ЕЖ ЛАУК Валерій Іванович( 1893— 1938)— народний комісар військ, справ УСРР( 1919). Н. у Харкові. Закінчив іст.-філол.( 1914) і юрид.( 1917) ф-ти Харк. ун-ту. З 1907 р. займався революційною діяльністю. У 1917 р. член Харк. комітету РСДРП( б), Ради робітничих і солдатських депутатів, Військ.-революційного комітету, губернського штабу по боротьбі з контрреволюцією. Один з організаторів Червоної гвардії в Україні. У 1918— 20 pp. нарком фінансів Донецько-Криворізької рад. республіки, член Донецько-Криворізького обкому РКП( б) і Надзвичайного штабу оборони, губернський військ, комісар, член РВР 5, 10, 14, 2-ї армій і Півд. ф-нту. Протягом 29.01— 16.02.1919 р. народний комісар військ, справ України, потім заступник наркома. Брав участь у бойових діях проти в-ськ М. Григор’ єва і А. Денікіна. Після громадянської війни на держ. і господарській роботі: заступник голови РНК СРСР, голова Держплану С РС Р( 1937). У 1938 р. заарештований і 29.07 того ж року розстріляний. Реабілітований.
М Е ЗА М И Р( Межамир Ідарич)( р. н. і см. невід.)— князь антів. Бл. 550-х pp. вів війни з аварами. Потрапив до них у полон, де був страчений.
М ЕЛ ІТ О П О Л ЬСЬК А Н А С Т У П А Л ЬН А О П ЕРАЦ ІЯ 1943 р.( 26.09— 5.11)— в-ськ Півд.( з 20.10— 4-го Укр.) ф-нту( командувач— генерал армії Ф. Толбухін) у роки Великої Вітчизняної війни. Мета— розгромити 6-ту нім.-фаш. армію на межі р. Молочна, визволити Півн. Таврію і вийти до низин Дніпра. Рад.