26 Історія війн І збройних конфліктів в Україні:
ча і законодавча влада в країні тимчасово належить гетьману України. Гетьман призначав отамана Ради Міністрів Укр. Держави, затверджував склад уряду, очолював збройні сили і керував зовн. політикою держави. 6 майбутньому владу гетьмана мав обмежити законодавчий орган— Сейм України. У Ц Р оголошувалася розпущеною, а всі видані нею закони скасовувались. Замість У Н Р проголошувалася Укр. Держава. Вищим виконавчим і розпорядчим органом держ. влади стала Рада Міністрів Укр. Держави. Для управління країною на місцях запроваджувалися посади губернських і повітових старост. На чолі міського управління стояли міські отамани, а у Києві— столичний отаман. Найвищим органом судової влади став Держ. сенат Укр. Держави. В період Гетьманату тривало формування укр. держ. території. Враховуючи стратег, інтереси держави і побажання населення територій, де українці становили більшість, до України було приєднано Гомельський повіт Могильов, губернії, Путивл., Рильський, Суджанський, Гайворон., Білогород., Корочан., Новооскол. повіти Курської губернії, Валуйський повіт Воронезької губернії, а також Річин., Пинський і Мозир. повіти Мінської губернії. У верес. 1918 р. на переговорах у Києві між представниками укр. уряду і делегацією від нац. та громадських організацій Криму було досягнуто угоди про входження п-ва до складу України на правах автономії. У трав.— жовт. 1918 р. на укр.-рос. переговорах розглядалося питання про терит. розмежування між Україною і Рад. Росією, яке в результаті розриву переговорного процесу рос. стороною не було вирішено. В листоп. 1918 р. внаслідок протигетьманського повстання владу в свої руки взяла Директорія У Н Р. 26.12.1918 р. було проголошено відновлення У Н Р і сформовано уряд держави— Раду Народних Міністрів У Н Р. В цей же день було відновлено законодавство У Н Р, у т. ч. закон про адмін. поділ. 23— 28.01.1919 р. в Києві відбувся Трудовий Конгрес України, який став передпарламентом об’ єднаної України. Конгрес затвердив Акт Злуки З У Н Р і У Н Р, проголошений 22.01.1919 р. на Софійській площі столиці, і тимчасово передав законодавчі повноваження Директорії У Н Р. Адмін.-терит. устрій територій, які контролювала Директорія, визначався законом « Про організацію адміністративної влади У Н Р у місцевостях, звільнених від більшовицької окупації ». Згідно з цим законом влада на місцях належала органам місцевого самоврядування— Трудовим радам. Однак нормальне функціонування цих органів за умов воєн, стану не могло бути забезпечене, і фактично адмін. функції здійснювали військ, отамани і комісари Директорії. Територія республіки поділялася на Зах.( З О У Н Р) і Сх. області. Сх. область складалася з Київ., Харк. Полт., Черніг., Катериносл., Херсон., Житомир., Кам’ янецької і Холм. губерній. Столицею У Н Р вважався Київ, хоча фактично головним містом у різні часи ставали Вінниця і Кам’ янець-Подільський. 12.11.1920 р. Директорія У Н Р схвалила « Закон про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці » та « Закон про Державну Народ