Історія війн і збройних конфліктів в Україні Istoriia_viin_i_zbroinykh_konfliktiv_v_Ukraini_Ent | Page 30

Енциклопедичний довідник
27
ну Раду Української Республіки», які, однак, не були реалізовані через окупацію
території У Н Р сусідніми державами. З наближенням воєн, поразки країн Четверного
союзу укр. населення Австро-Угорщини рішуче висловилося за утворення укр. дер­
жави в її етнографічних межах. 18.10.1918 р. у Львові на зборах укр. депутатів австр.
Держ. ради і членів палати панів, укр. членів галицького і буковин. сеймів було
утворено Укр. нац. раду, З У Н Р , яка очолила укр. нац. рух в Австро-Угор. імперії.
В ніч на 1.11.1918 р. укр. в-ська за розпорядженням Укр. нац. ради зайняли всі
найважливіші держ. установи у Львові. 13.11.1918 р. було проголошено З У Н Р . Ви­
щим виконавчим і розпорядчим органом республіки став Держ. секретаріат З У Н Р .
Держ. територія З У Н Р включала укр. етнічні землі — Галичину, Буковину і Закар­
паття (заг. площа бл. 70 тис. км2). Однак незабаром буковин. і закарп. землі були
окуповані іноземними в-ськами. Уряд З У Н Р за умов воєн, стану не мав можливості
змінити систему адмін.-терит. поділу, характерну для Австро-Угор. імперії, хоча
принципи роботи органів держ. влади значно змінились. Адмін. та фінансові функції
на місцях здійснювали повітові комісари, яких призначав держ. секретар внутр. справ,
військ, влада в повітах належала повітовим військ, комендантам. Для розгляду судо­
вих справ були створені окружні суди. Одним з головних завдань центральних органів
влади З У Н Р було держ. об’єднання з У Н Р . Після нетривалої підготовчої роботи
22.01.1919 р. у Києві було проголошено А кт Злуки У Н Р і З У Н Р . Під час укр.-пол.
війни 1918— 19 pp. пол. в-ська поступово витісняли адміністрацію З У Н Р з території
республіки. Спроби укласти перемир’я і досягти держ.-терит. розмежування з Польщею
за посередництва Антанти були безрезультатними. В сер. лип. 1919 р. пол. в-ська
повністю окупували територію З У Н Р . У 1917— 20 pp. на території України виник
ряд маріонеткових терит. утворень у формі т. зв. рад. республік, створення яких було,
як правило, інспіроване ззовні і які протистояли держ. інститутам влади укр. народу.
Поразка укр. нац.-визв. змагань 1917— 21 pp. призвела до ліквідації нац. держав­
ності та чергової зміни політ.-адмін. устрою укр. земель у 20— 30-х pp. Укр. етнічні
території в міжвоєн. період входили до складу 4 держав — С Р С Р , Польщі, Чехо-
словаччини і Румунії. У С Р Р (з 1937 — У Р С Р ) , яка з 30.12.1922 р. перебувала
у складі С Р С Р , у трав. 1920 р. було поділено на 12 губерній (з 25.10.1922 — 9 ) —
Волин., Донецьку, Запорізьку, Катериносл., Київ., Кременчуцьку, Миколаїв., Одес.,
Поділ., Полт., Харк. і Черніг. Зах. кордон У С Р Р за умовами Ризького мирного
договору 1921 р. проходив по лінії р. Збруч на зх від м. Ямпіль, на сх від м. Острог
і далі вздовж суч. межі Рівн. і Житомир, обл. У 1924 р. Ц К Р К П ( б ) були висунуті
безпідставні претензії Р С Ф Р Р на Шахтинський і Таганрозький округи (заг. площа
5 тис. км2) Донецької губернії, де українці становили 71,5 % всього населення,
а в 1925 р. на підставі постанови «П р о врегулювання кордонів з Р С Ф Р Р і Б С Р Р »
значні масиви земель Черніг., Курської і Воронезької губерній, де українці також