276 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
В сер. 17 ст. стала частиною укр. козацької держави, яка у 1654 р. на правах автономії увійшла до складу Росії. Офіційно виділилася внаслідок Андрусів. перемир’ я 1667 р. між Польщею та Московією. Охоплювала суч. Черніг., Полт., зах. р-ни Сум., лівобережні частини Київ, та Черкаської, півн. регіон Дніпропетр. обл. В політ.-адмін. відношенні до Л. У. тяжів Київ з невеликою( до 3-х верст) навколишньою територією на Правобережжі. Пізніше щодо Л. У. застосовувалися назви: Малоросія, Малорос, край, а також Гетьманщина( напівофіційно). Після ліквідації царатом ін-ту гетьманства( 1764), автономного сусп.-політ. устрою( 1781) і козацьких полків( 1783) Л. У. була перетворена у 1796 р. на Малорос, губернію( в складі Київ., Новгород-Сівер. та Черніг. намісництв).
ЛІГА У К РА ЇН С ЬК И Х Н А Ц ІО Н А Л ІС Т ІВ( ЛУН)— укр. націоналістична організація, створена 12.11.1925 р. на з’ їзді представників Укр. нац. об’ єднання і Союзу визволення України у Празі. Членами ЛУН у більшості були вихідці з Наддніпрян. України. Головою ЛУН було обрано М. Сціборського. Організація підтримувала ідею нац.-визв. боротьби, виразником якої вважали С. Петлюру. Восени 1925 р. виступила з ініціативою створення Всеукр. нац.-політ. об’ єднання, до складу якого увійшли б усі політ, партії, що відстоювали ідею держ. незалежності України. 17— 18.03.1928 р. на з’ їзді ЛУН було створено керівний орган організації— Ген. раду( М. Сціборський— голова, Ю. Руденко— ген. секретар). Найфльші осередки ЛУН знаходились у Подебрадах, Празі, Парижі, Люксембурзі. У 1927 р. ЛУН видавала журнал « Державна нація ».
ЛІГНАУ Олександр Олександрович( 1859— 1923)— військ, діяч, генералмайор ген. штабу рос. армії. Родом із нім. колоністів Херсонщини. У 1917 р. начальник штабу 7-го Сибір, корпусу. За доби УЦР— отаман 11-ї пішої дивізії. За доби Гетьманату— товариш( заступник) військ, міністра, а з жовт. 1918 р.— командувач 7-го( Харк.) корпусу Армії Укр. держави. Після повалення Гетьманату перейшов до Добровольчої армії. Помер в еміграції в Болгарії.
ЛІКВІДАЦІЯ В О Є Н Н О Г О К О Н Ф Л ІК Т У— повне усунення протиріч між сторонами на етапі вирішення конфлікту, у т. ч. шляхом подальшого нарощування запобіжних дій, що включають пряму участь військ, формувань.
Л ІН ІЙ Н А ТАК ТИК А— теорія і практика підготовки і ведення бою в лінійних бойових порядках при рівномірному розподілі в-ськ( сил флоту) по ф-нту; існувала в 17— 18 ст. у всіх європ. арміях. До кін. 18 ст. замінена тактикою колон і розсипного строю, £ В М Ф— маневреною тактикою.
Л ІН ІЙ Н І ВІЙ СЬКА— 1) частини, підрозділи важкої( лінійної) піхоти і кавалерії, що складали в 18— 19 ст. основу зімкнутих лінійних бойових порядків; 2) в-ська в рос. армії, що охороняли прикорд. укріплені лінії і держ. кордон.
ЛІНІЯ Д ЕРЖ А ВН ОГО К ОРДОН У— лінія на геогр. картах та( умовно) на поверхні Землі, проведена відповідно до міжнар. угод про кордони або на підставі законів країн. Визначає суверенітет держави на сухопут. територію, водну поверхню і мор. дно, а також на повітр. простір та надра Землі. Зміни накреслених Л. д. к. на