Енциклопедичний довідник 275
Л Е Щ И Н С Ь К И И Станіслав( 1677— 1766)— король Польщі( 1704— 11, 1733— 34). Н. у м. Львові. У 1699 р.— воєвода познан. 12.07.1704 р. Л. за підтримки швед, короля Карла X II, в-сько якого в той час знаходилось у Польщі, був обраний пол. королем. У 1703— 08 pp. вів таємні переговори з гетьманом І. Мазепою про об’ єднання України, Польщі і Литви у федеративну державу на засадах Гадяцького договору 1658 р. Уклав угоду з гетьманом про спільну боротьбу проти Моск. царства. Після поразки швед.-укр. в-ськ у Полт. битві 1709 р. Л. був змушений виїхати до Франції( його дочка Марія в 1725 р. стала дружиною фр. короля Людовика X V). Весною 1711 р. вислав пол. в-ська під командуванням И. Потоцького на допомогу гетьману П. Орлику, який зробив спробу звільнити Гетьманщину з-під моск. влади. 12.09.1733 р. за підтримки Франції вдруге став пол. королем. Під час війни за пол. корону 1733— 35 pp.( між Росією, Австрією і Саксонією— з одної сторони, та в-ськами Л. і Франції— з другої) Л. був розбитий і за умовами Віден. миру 1738 р.( прелімінарний з 3.10.1735) змушений остаточно відмовитися від претензій на пол. престол на користь Августа III. Повернувся у Францію, де отримав у володіння герцогство Лотарінгію і князівство Бар. Помер і похований у Люневілі( Франція). Автор книги « Вільний голос, що забезпечує свободу »( 1733), в якійвиступив за доведення реформ з метою зміцнення Речі Посполитої.
Л ЄЄБ( Leeb) Вільгельм Иозеф фон( 1876— 1956)— нім. генерал-фельдмаршал( 1940). У Другій світовій війні командував групою армій « Ц » у Франції і групою армій « Північ » на рад.-нім. ф-нті( до 1942).
Л И ЗОГУБ Федір Андрійович( 1862— 1928)— громадський і держ. діяч. У 1901— 15 pp.— голова Полт. губернської земської управи. З 1915 р.— член ради для заведення земського самоврядування при царському наміснику на Кавказі. У 1917 р. завідувач відділу закорд. підданих Міністерства закорд. справ Росії. У трав.— лист. 1918 р.— голова ради міністрів Укр. держави. Одночасно, у трав.— лип. 1918 р.— міністр внугр. справ. Сенатор Заг. зібрання Держ. Сенату. Помер в еміграції в Югославії.
Л И Н Е В И Ч І— козацько-старшинський рід на Чернігівщині 18— 19 ст. Найвідоміші представники: Карпо Л.( р. н. невід.— бл. 1735)— сотник Черніг. полку( 1718— 34). Підписав Коломацькі петиції 1723 p.; Микола Петрович Л.( 1839— 1908)— військ, діяч, генерал-ад’ ютант рос. армії( з 1905). З 1855 р. перебував на військ, службі. Брав участь в рос.-тур. війні 1877— 78 pp. З 1895 р. командував військ, частинами на Далекому Сході. З 1903 р.— командувач в-ськ Приамур. військ, округу і генерал-губернатор Приамур’ я. Під час рос.-япон. війни 1904— 05 pp.— командувач Манджур. армії, з берез. 1905 р.— головнокомандувач рос. З С на Далекому Схо^і. В лют. 1906 р. усунений з посади. лисянськии полк— терит.-адмін. і військ, одиниця на Правобережній Україні, що існувала на початковому етапі Нац.-визв. війни укр. народу сер. 17 ст. Відокремився від Корсун. полку. Л. п. очолювали полковники Демко Якимович( 1648), Височан Семен( 1652).
Л ІВ О Б Е Р Е Ж Н А УКРАЇНА( Лівобережжя)— загальноприйнятий іст.-геогр. термін, який визначає територію України, що простяглася на лівому березі Дніпра.