274 Історія війн I збройних конфліктів в Україні
Л Е Г ІО Н( лат. legio)— осн. організаційна і такт, одиниця в армії Стародав. Риму( 4,5— 10 тис. чол.). Складався з манипул і турм, а з сер. 1 ст. до н. е.— з когорт. Назву « Л.» у 16— 19 ст. мали різні військ, формування у Франції, Великобританії, Німеччині, Росії.
Л Е ГІО Н У К РА ЇН С ЬК И Х Р Е В О Л Ю Ц ІО Н Е Р ІВ— укр. підпільна націоналістична організація, створена весною 1930 р. у Чернівцях. Осн. завданням організації була боротьба проти рум. окупаційного режиму за об’ єднання Буковини в єдиній соборній незалежній Укр. державі. Організація складалася з добре законспірованих осередків, до складу яких входило по 3— 5 чол. Очолював організацію О. Зибачинський. У 1932 р. на буковин. землях було організовано групу « Месники України »( керівники Д. Квітковський та І. Григорович), яка організаційно була підпорядкована ЛУР. У 1934 р. ЛУР встановила контакти з проводом укр. націоналістів і незабаром стала базою для розгортання структури ОУН на півд.-зах. укр. землях. Крайовим провідником О У Н на Буковині, в Бессарабії і Мармарощині був призначений О. Зибачинський.
Л Е Й Т Е Н А Н Т( фр. lieutenant)— військ, звання молодшого офіцер, складу в багатьох державах. З’ явилося у Франції в 15 ст., де так називали офіцера, що заміщав свого начальника. З II пол. 17 ст. у Франції йін. європ. державах— чин в армії і на флоті. Збереглося в еуч. З С України.
Л Е Л Ю Ш Е Н К О Дмитро Данилович( 1901— 87)— генерал армії( 1959), двічі Герой Рад. Союзу( 1940, 1945). У рад.-фінлянд. війну— командир танк, бригади. У Велику Вітчизняну війну командувач ряду армій, з 1944 р.— танк, армії, які відзначилися при визволенні Донбасу, Кам’ янця-Подільського, Львова. З 1956 р. командувач військ, округів.
Л Е С Н Я К Омелян( 1882— 1953)— укр. військ, діяч, отаман УГА. Н. у с. Стецеве Снятин. повіту на Станіславівщині( за ін. даними— у Городенці, тепер населений пункт Терноп. обл.). В роки Першої світової війни 1914— 18 pp.— капітан австр. армії. З берез. 1916 р.— у складі Легіону УСС. У верес. 1916 р. командував першим куренем УСС, який вів кровопролитні бої проти рос. в-ськ в р-ні Лисоні. 30.09.1916 р. потрапив у полон, де і перебував до 1918 р. Під час укр.-пол. війни 1918— 19 pp. служив в УГА. В 1919 р. призначений командантом Золочів. військ, округи, пізніше— командант 3-ї бригади УГА. В листоп. 1919 р. Л. за дорученням Начальної команди УГА вів переговори з представниками Добровольчої армії генерала А. Денікіна про умови перемир’ я. Після завершення нац.-визв. змагань 1917— 21 pp. жив в еміграції у Чехословаччині і Австрії. У 1946 р. схоплений співробітниками НКВС СРСР. Подальша доля невідома. За деякими даними, згодом, вийшовши з ув’ язнення, повернувся у Відень, де і помер.
Л Е Ш К О Ч О Р Н И И( бл. 1242— 88)— князь краків. і сандомир. Володів Средненським князівством. В 1279 р. після смерті Болеслава Соромливого отримав у спадщину Краків, і Сандомир. князівства. Вів тривалу боротьбу з галицько-волин. князем Левом Даниловичем за краків. престол на користь Болеслава Мазовецького.