Енциклопедичний довідник 273
Червоній армії. Закінчив Владивостоцьку піхот. школу( 1933), Військ, академію ім. М. В. Фрунзе( 1940), Військ, академію Ген. штабу( 1951). З 1933 р.— командир взводу, роти, помічник начальника штабу полку. Після навчання в академії ім. М. В. Фрунзе— помічник начальника, начальник операт. відділу штабу стрілец. корпусу( Одес. військ, округ). Під час Великої Вітчизняної війни на штабній роботі в штабах 35-го стрілец. корпусу( Півд. ф-нт), 49-ї армії( Зах. ф-нт), 60-ї армії на Воронезькому і Центральному ф-нтах. З серп. 1943 р.— командир 322-ї стрілец. дивізії, яка брала участь у Курській битві, у Черніг., Київ, і Житомирсько-Бердичів. наступальних операціях. У 1945— 49 pp.— начальник Орлов., а потім Рязан. піхот. училищ. Пізніше працював у штабі Групи рад. в-ськ у Німеччині, командував механізованою дивізією і стрілец. корпусом. З 1957 р.— командувач армії, у 1959— 64 pp.— перший заступник командувача в-ськ Київ, і Прикарп. військ, округів. З лип. 1964 р.— командувач в-ськ Прикарп. військ, округу. З груд. 1968 р.— перший заступник головнокомандувача Сухопут. в-ськ. З черв. 1976 р.— військ, інспектор-радник групи ген. інспекторів Міністерства оборони. Нагороджений 4 орденами Леніна, З орденами Червоного Прапора, орденами Суворова і Богдана Хмельницького 2-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки, « За службу Батьківщині в Збройних Силах С Р С Р », медалями, а також іноземними орденами. Помер 21.04.1992 р. Похований у Москві.
ЛЕВ Д А Н И Л О В И Ч( бл. 1225— бл. 1300)— галицький князь, другий син Данила Романовича. На поч. 50-х pp. 13 ст. організував відсіч нападу тат. загонів під керівництвом Куремси на півд. прикордоння Галицько-Волин. князівства. Здійснив спільно з татарами невдалі походи на землі литовців і ятвягів, а в 1283 р. підкорив частину Угорщини.
Л Е В Ю Р ІИ О В И Ч( Лев II)( р. н. невід.— бл. 1323)— галицько-волин. князь( 1308— 23, за ін. даними 1315— 23), син князя Юрія Львовича. Правив спільно з братом Андрієм. Підтримував тісні екон. і політ, зв’ язки з Польщею і Тевтон, орденом. Л. Ю. та його брат тривалий час воювали з монголо-татарами і Литвою. В 1323 р. під час одного з військ, походів( на думку одних дослідників— проти лит. в-ськ, ін.— монголо-татар) Л. Ю. і Андрій Юрійович загинули. Після їх смерті припинила існування династія Романовичів. Боярство запросило на галицьковолин. престол мазовецького князя Юрія-Болеслава Тройденовича( див. Юрій II Болеслав), сина сестри Лева і Андрія Юрійовичів Марії.
Л Е В И Ц Ь К И И Омелян( 1875--1917)- укр. ПОЛІТ. І ВІЙСЬК. ДІЯЧ. Н. у м. Коломиї на Станіславівщині( тепер Ів.-Франк. обл.). За фахом— юрист. У 1907— 12 pp. працював адвокатом у Турці, згодом— у Долині. Належав до Укр. нац.-демократичної партії, входив до керівного органу організації народного комітету. З серп. 1914 р. брав активну участь в організації Легіону УСС. В 1914— 15 pp. Л. командував четою, сотнею УСС. Відзначився в боях над Стрипою і Серетом у верес. 1915 р. В груд. 1916 р. призначений командантом гуцульської сотні УСС, яка брала участь у боях біля Курлибаби на Закарпатті. В одному з боїв Л. загинув.