Енциклопедичний довідник 277
картах і в позначеннях їх на місцевості не допускаються без двосторонньої згоди сусідніх держав. Терит. води( терит. море) держави згідно з Конвенцією О О Н по мор. праву 1982 р. позначаються на картах як лінія зовн. межі терит. вод, а також як вихідні лінії для відліку цієї межі, встановленого відповідно до внутр. законодавства та існуючих норм міжнар. права.
ЛІТАК В Е РТ И К А Л Ь Н О Г О( С К О Р О Ч Е Н О Г О) ЗЛ Ь О Т У ТА П О САДКИ— здатний здійснювати зліт( посадку) без( після короткого) попереднього розбігу( пробігу). Для створення підйомної сили в режимі вертикального( скороченого) зльоту і посадки до досягнення еволютивної швидкості можуть використовуватись: підйомні реактивні двигуни, турбовентиляторні установки, установки з відхиленням вектора тяги; поворотне крило з встановленими на ньому двигунами.
ЛГГАК-МІШЕНЬ— безпілотний літак, що використовується як повітр. мішень при навчальній стрільбі зенітної артилерії, пусках зенітних та авіац. ракет. У якості Л.-м. застосовуються спец, розроблені або переобладнані застарілі літаки одно- або багаторазового використання. Спец. Л.-м. можуть виконувати маневри у просторі. Для застосування Л.-м. необхідно мати ряд допоміжних засобів, які у комплексі створюють окрему мішень.
ЛІТАК РАД ІО Л О К А Ц ІЙ Н О ГО Д О З О Р У ТА Н А ВЕД ЕН Н Я— призначається для огляду повітр. простору, виявлення ЛА пр-ка, оповіщення командування та наведення засобів П П О, а також своїх ЛА на повітр. та наземні об’ єкти( цілі) пр-ка. Основа його обладнання— багатофункціональна РЛС, яка забезпечує огляд повітр. простору, наземної( мор.) поверхні.
ЛІТАКО-ВИЛІТ( вертольото-виліт)— розрахункова одиниця для встановлення тривалості бойової діяльності авіації, т. зв. бойового напруження літаків( вертольотів), підрозділів, частин та з’ єднань на визначений період( день, добу, місяць) або для планування їх дій у бою( операції). При плануванні льотний ресурс може також обчислюватись в ескадрильних, полкових, дивізійних та корпусних вилітах.
Л ІТ А Л ЬН І А П А РА Т И( ЛА)— техн. пристрій для польотів в атмосфері Землі або в косм. просторі. Розрізнюють ЛА: легші повітря( повітроплавальні), важчі повітря( авіац., косм., авіац.-косм. та ракети). ЛА поділяються також на пілотовані та безпілотні, на одно- та багаторазового використання, за призначенням— на науководослідницькій, нар.-госп. та військ. До повітроплавальних ЛА відносяться аеростати та дирижаблі. Авіац. ЛА поділяються на крилаті( літаки, планери) та гвинтокрилі( вертольоти, автожири); ракети— на балистичні та крилаті. До косм. ЛА відносяться навколоземні орбітальні та міжпланетні косм. апарати, міжпланетні автоматичні станції. Авіац.-косм. апарати поєднують ознаки авіац. та косм. апаратів.
Л О З У Н Г( нім. Lozung)— 1) заклик, що в короткій формі виражає керівну ідею, завдання, вимогу; 2) до 20 ст.— умовне секретне слово, що вживалося при сторожовій охороні в-ськ.
Л О К А Л ІЗАЦ ІЯ В О Є Н Н О Г О К ОН Ф Л ІК Т У— обмеження масштабу та недопущення поширення воєн, конфлікту за межі певного р-ну( регіону) за допомогою політ, або воєн, заходів.