24 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
до складу Австрії. Територія Закарп. України, як і угор. етнічні землі, поділялась на жупи( комітати), які у свою чергу складались із доміній. Всі адмін. органи влади на Закарпатті підпорядковувались Пожонському( Братисл.) намісницькому управлінню. Зазнаючи нещадного нац. гніту і будучи найбільше відірваними від загальноукр. громадсько-політ. і культ, життя, українці Закарпаття все ж зберігали нац. свідомість і самобутню культуру. Зміцнення екон. незалежності Запорожжя та величезний вплив запорожців на формування політ, свідомості укр. населення становили потенційну загрозу колоніальній політиці Рос. імперії на пд України. Тому 4— 5( 15— 16). 06.1775 р. за наказом Катерини II рос. в-ська під командуванням генерала П. Текелі зруйнували Запорозьку Січ. 3( 14). 08.1775 р. було видано царський маніфест, який офіційно ліквідував запорозьке козацтво. На землях В-ська Запорозького було утворено 2 губернії— Азов, і Новорос. Після скасування гетьманства рос. уряд вирішив остаточно ліквідувати існуючі ще форми військ, і місцевого адмін.-терит. устрою в Лівобережній Україні. У 1781 р. на Лівобережжі було ліквідовано сотенно-полковий устрій. У 1781— 83 pp. в Україні було утворено Київ., Харк., Черніг., Новгород-Сівер. і Катериносл. намісництва. Паралельно з намісництвами існував поділ на губернії. В 1783 р. указом рос. військ, колегії на основі лівобережних козацьких полків створювались регулярні карабінерські кавалерійські полки. Таким чином, протягом усього часу перебування укр. земель у складі імперії політика рос. уряду була спрямована на ліквідацію традиційного адмін. устрою України, збереження якого значною мірою сприяло формуванню в укр. населення нац. свідомості. Подальша рос. експансіоністська політика на пд. України завершилась приєднанням у 1783 р. Крим, ханства до Рос. імперії. Царським указом від 2.02.1784 р. на території Криму було утворено Таврійську область з центром у Сімферополі. В 1783 р. Азов, і Новорос. губернії були об’ єднані і на їх основі створено Катериносл. намісництво з центром у Кременчуці( з 1789— у м. Катеринославі). Після 2-го і 3-го поділів Польщі до складу Рос. імперії увійшли Київщина, Брацлавщина і Волинь. На цих землях було створено Волин., Брацл. і Поділ, губернії. Відповідно до царського указу 1796 р. « Про новий поділ держави на губернії » в Україні замість намісництв створювались губернії. На поч. 19 ст. існувало 9 губерній: Київ.,- Полт., Черніг., Харк., Катериносл., Херсон., Таврійська, Поділ, і Волин. В 1815 р. до Рос. імперії було приєднано Холмщину і Підляшшя, які в 1831 р. увійшли до складу Сідлецької, Люблін, і Гродн. губерній. В І пол. 19 ст. для придушення нац.-визв. руху рос. уряд сформував систему військ.-адмін. одиниць— генерал-губернаторства. В Україні було створено 4 генерал-губернаторства: Київ,( складалось із Київ., Волин. і Поділ, губерній), Малорос.( Полт. і Черніг.), Харк.( Харк. і Воронезька губернії), Новорос.( Катериносл., Таврійська, Херсон, губернії і Бессараб. область). Всю повноту військ, і цив. влади на території адмін. одиниць здійснював генерал-губернатор. Протягом II пол. 19 ст. значних коректив в адмін.-