Історія війн і збройних конфліктів в Україні Istoriia_viin_i_zbroinykh_konfliktiv_v_Ukraini_Ent | Page 26

Енциклопедичний довідник
23
Новозасновані поселення були названі Новою Сербією (1752) із штаб-квартирою
у Новомиргороді та Слов’яно-Сербією (1753) з центром у м. Бахмуті (тепер А р -
темівськ). У 1764 р. військ, поселення були ліквідовані, а їх землі включені до складу
Новорос. губернії. Наприкін. 17— 18 ст. значна частина укр. земель — Правобереж­
на Україна, Поділля, Волинь, Галичина, Холмщина, Підляшшя і Посяння — входи­
ли до складу Польщі. В 1684— 85 pp. на Правобережжі пол. сейм підтвердив за
козаками їх осн. права і привілеї. На цій території були сформовані Білоцерк. (Фастів.),
Корсун., Брацл. і Богусл. полки, які очолювали полковники С. Палій, 3 . Іскра,
А . Абазин і С. Самусь. Однак у черв. 1699 р. пол. сейм, побоюючись наростання
нової хвилі нац.-визв. руху на Правобережжі, прийняв постанову про ліквідацію
козацьких полків. Це рішення не було визнане козаками і привело до Палія пов­
стання 1702— 04 pp. Після поразки повстання значна частина козаків перейшла на
територію Гетьманщини, а козацький військ.-терит. устрій у Правобережній Україні
було ліквідовано. Наприкін. 17 — на поч. 18 ст. на укр. землях у складі Речі
Посполитої зберігався поділ на воєводства і повіти. Існували Київ., Брацл., Поділ.,
Волин., Руське і Белзьке воєводства. Адмін. управління здійснювали воєводські та
повітові органи влади. Наприкін. 18 ст. внаслідок 3 поділів Речі Посполитої (1772,
1793, 1795) укр. землі увійшли до складу Австрії, Рос. імперії і Туреччини.
В 1772 Р. до складу Австрії відійшла вся територія Руського воєводства (без Холм.
землі), Белзького та зах. повітів Волин. і Поділ, воєводств, а в 1774 р.— Буковина
(без Хотин, райї). Австр. уряд створив на захоплених територіях коронний край —
Королівство Галичини і Лодомерії (Володимири) з центром у Львові, у складі якого
штучно об’єднав укр. етнічні землі з частиною пол. земель. Умовною межею між
укр. (сх.) і пол. (зах.) частинами Галичини стала р. Сян. В 1786— 1849 pp. окремий
округ у складі Галичини становила Буковина, а в 1795— 1809 pp.— Холмщина.
Територія королівства поділялась на округи і дистрикти, кількість яких змінювалась.
Так, до 1782 р. існувал о 6 округів і 59 дистриктів, а в 1867 р.— 17 округів
і 176 дистриктів. Адмін. влада у коронному краї належала губернському управлінню
на чолі з губернатором. Губернатора, який утримував у своїх руках всю повноту
виконавчої влади, призначав імператор. Вищий представницький орган у Галичині —
сейм — збирався тільки 1 раз, у 1780 р. Існував виконавчий орган сейму — становий
крайовий комітет. На місцях адмін. і судова влада належала війтові, а управління
декількома навколишніми громадами здійснював мандатор. Містами управляли
магістрати, до складу яких входили війт, бургомістр, райці (радники) і лавники
(засідателі). З утворенням у 1867 р. Австро-Угор. імперії Сх. Галичина і Буко­
вина залишились у складі Австрії, а Закарпаття потрапило під безпосередню владу
Ж
Т
Т
•
•
м
^
^
•
•
и і
Угорщини, існуючі коронні краї у 1 аличині та на Ьуковині отримали статус провінції
і поділялися на повіти. Вся адмін. влада в краї належала наміснику. В 1699 р.
Закарп. Україна, яка протягом століть була під окупацією Угорщини, увійшла