22 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
договорами між гетьманом України і моск. урядом, які мали міждерж. характер. Однак у міру загострення внутрішньополіт. ситуації, внаслідок боротьби за владу старшинських угруповань та у зв’ язку з намаганнями Моск. держави посилити свої впливи в Україні, ці договори поступово набувають рис договірних статей. Переясл. статті 1659 p., Батурин. статті 1663 p., Моск. статті 1665 р. та ін. гетьманські угоди з моск. урядом щоразу більше обмежували політ, автономію України та посилювали її адмін. і фінансову залежність від Моск. держави. Управління Гетьманщиною здійснював гетьман України, якому належала вся повнота військ., адмін. і судової влади. Гетьман обирався Гєн. військ, радою, в основному з кандидатур, заздалегідь узгоджених з моск. урядом. Гетьманський уряд уже не мав права підтримувати дипломатичні відносини з іноземними державами. Резиденція гетьмана щоразу ближче переносилася до рос. кордону— ■ Гадяч( 1663— 68), Батурин( 1669— 1709; 1750— 64), Глухів( 1709— 50). У 1708 р. на території Лівобережної України було утворено 2 губернії— Київ, і Азов., що фактично поклало початок створенню паралельних органів держ. управління. З 1709 р. при гетьманові постійно перебував царський резидент для нагляду за діяльністю гетьмана та старшини. Значного удару по укр. державності було завдано діяльністю органів рос. колоніальної адміністрації в Україні— Малорос, колегії та Правління гетьманського уряду. Розглядаючи Гетьманщину як частину Рос. імперії та намагаючись уніфікувати систему управління державою, рос. уряд вирішив повністю ліквідувати автономію України. 10ЛІ. 1764 р. Катерина II скасувала гетьманство, передавши всю повноту виконавчої влади в Україні президенту Малорос, колегії П. Рум’ янцеву. Обмеження козацького самоврядування та поступова ліквідація полкового устрою відбувалися і в Слобід. Україні. З сер. 16 ст. територію Слобожанщини почали поступово заселяти укр. козаки і селяни з Правобережної і Лівобережної України. З 17 ст. ці землі було приєднано до Моск. держави. Адмін.-терит. устрій Слобід. України був здебільшого подібним до Гетьманщини. В 17 ст. тут існувало 5 полків, які становили військ, й адмін.-терит. одиниці: Острогозький( 1652— 58), Сум.( 1652— 58), Охтир.( 1651— 58), Харк.( 1659— 60), Балакліїв.( 1669— 70). У 1670 р. Балакліїв. полк було приєднано до Харк., з якого в 1685 р. виділився Ізюм. полк. Полкові канцелярії підпорядковувались бєлгород. воєводі, через нього— Розрядному, а згодом— Посольському приказу. Намагання населення Слобід. України приєднатись до Гетьманщини викликало рішучий опір з боку рос. властей. 28.07.1765 р. рос. уряд ліквідував слобід, козачі полки і на їх місці утворив регулярні гусарські частини за рос. зразком. На слобід, землях було утворено Слобід.-Укр. губернію з центром у Харкові. В II пол. 18 ст., прагнучи обмежити самоврядування і господарську діяльність Запорозької Січі, яка виступала активним каталізатором нац. свідомості та перешкоджала експансіоністській політиці Рос. імперії на пд України, рос. уряд дозволив створення на території Запорожжя військ, поселень з іноземців( сербів, німців, болгар, греків).