Енциклопедичний довідник 21
належала вища військ ., політ ., адмін . і судова влада в Україні , яку він здійснював через Ген . військ , канцелярію . Найближчими помічниками гетьмана в управлінні державою була ген . старшина — ген . писар , ген . судді , ген . осавул , ген . хорунжий , ген . підскарбій , ген . обозний , ген . бунчужний . Найвищою судовою установою був Ген . військ , суд . Столицею України та гетьманською резиденцією стало місто Чигирин . Територія України поділялась на полки , число яких не було сталим . У 1649 р . їх налічувалося 16 — Чигирин ., Черкаський , Корсун ., Білоцерк ., Канів ., Переясл ., Брацл ., Кальницький ( Вінницький ), Київ ., Кропивнян ., Миргород ., Ніжин ., Полт ., Черніг ., Прилуцький та Уман . У 1650 р . було 20 полків . Під час воєн , дій укр . армії проти пол . і лит . в-ськ у 1654 — 55 pp . утворились Волин ., Турово-Пинський , Білорус . ( Чавський ) і Поділ , полки . На чолі кожного полку стояв полковник , який обирався на полковій раді або призначався гетьманом . Полковник зосереджував у своїх руках військ ., адмін . і судову владу на території полку . Крім нього , до полкового уряду Входили полковий суддя , полковий писар , полковий осавул , полковий обозний , полковий хорунжий . Полки поділялись на сотні , в яких військ . -адмін. функції виконували сотники . До складу сотні входило кілька куренів , що очолювалися курінним отаманом . Найвищим органом місцевого управління були козацькі ради , на яких обговорювали і вирішували всі найважливіші політ ., військ ., фінансові та судові справи , обирали і скидали козацьку старшину ( див . також Генеральна військова рада ). Управління містами у Гетьманщині здійснювалось відповідно до їх статусу . Містами , які мали магдебурзьке право ( Київ , Ніжин , Чернігів , Переяслав , Стародуб , Глухів , Полтава , Батурин та ін .), управляли виборні магістрати . Міста , які не дістали цього права , мали обмежене самоврядування , управлялись виборними ратушами , але підлягали і старшинській адміністрації . На чолі міського управління стояв війт , якого обирали або призначав гетьман чи полковник . У II пол . 17 ст . Україна внаслідок десятирічної виснажливої громадянської війни та постійної збройної інтервенції іноземних в-ськ ( т . зв . період Руїни ) потрапила у сферу впливу сусідніх держав . Після Андрусів . перемир ’ я 1667 р . та « Вічного миру » 1686 р . територія Лівобережної України з Києвом та Запорожжя опинилися під владою Моск . держави , а Правобережна Україна залишилась у складі Речі Посполитої ( в 1699 до Польщі приєднано Поділля , яке було під владою Туреччини ). Півд . Київщина і Брацлавщина з містами Трахтемирів , Канів , Черкаси і Чигирин мала залишатись незаселеною . Укр . землі , які перебували у складі Моск . держави , протягом 17 — 18 ст . зберігали відносну автономію і держ . права . Територія Гетьманщини ( суч . Черніг ., Полт ., зах . частина Сум ., Харк . і сх . частина Київ , обл .) за військ , і адмін . -терит. устроєм поділялась на 10 полків : Київ ., Ніжин ., Переясл ., Черніг ., Стародуб ., Лубен ., Прилуцький , Гадяцький , Миргород , і Полт . Гетьманській адміністрації підлягав і Могилівський полк , який частково знаходився на етнічній білорус , території . Політико-правове становище Гетьманщини спочатку визначалося