20 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
створена військ.-політ, організація— Запорозька Січ. До складу володінь запорозького козацтва— Вольностей В-ська Запорозького— входила територія по лінії від гирла Тясмину до Чорного Лісу, далі ріками Ворсклою, Синюхою і Півд. Бугом до Дніпровсько-Бузького лиману, вздовж Дніпра до верхів’ їв Конки і гирла Берди, а звідти— узбережжям Азов, моря до гирла Кальміусу та по р. Орель до Дніпра. З II пол. 16 ст. на Запорожжі сформувався чіткий адмін.-політ, устрій. Усе В-сько Запорозьке поділялося на полки, якими командували полковники. Полки поділялися на курені на чолі з курінними отаманами, а курені— на сотні. На чолі козацького в-ська стояв виборний гетьман. Безпосередньо на Січі старшим був кошовий отаман. Вищою владою на Січі вважалася військ, рада( коло), яка обирала або скидала кошового отамана, козацьку старшину, вирішувала всі найважливіші питання життя Коша. На чолі всього управління Запорозькою Січчю стояла військ,( кошова) старшина— військ, писар, військ, суддя, осавул, обозний, хорунжий. Запорозькі козаки становили « січове товариство », яке поділялось на курені. У 18 ст. всіх куренів було 38. Керував куренем курінний отаман. Місце перебування Січі змінювалось кілька разів, залежно від воєн.-політ, ситуації( див. Чортомлицька Січ, Кам’ янська Січ, Олешківська Січ, Нова С іч). У 18 ст. запорозькі землі охоплювали територію суч. Запорізької, Дніпропетр., Миколаїв., Херсон, і значної частини Донецької обл. Адміністративно вони поділялись на округи— паланки: на правому березі Дніпра— Кодацька, Бугогардівська, Інгульська( Перевознинська), на лівому— Протовчанська, Самарська, Орельська, Кальміуська і Прогноївська. На чолі паланок стояли паланкові полковники, писарі та осавули, призначені кошем. Посилення нац. і соц. гніту в Україні протягом 14— 16 ст. викликало постійне піднесення народної боротьби проти пол. загарбників, яка в сер. 17 ст. переросла в Нац.- визв. війну укр. народу сер. 17 ст. під проводом Б. Хмельницького. Осн. метою цієї боротьби стало створення незалежної держави у межах усіх укр. етнічних земель. Вже на початковому етапі війни на значній частині території України була відновлена укр. державність, сформувались нова військ.-політ, система і органи держ. управління, визначився адмін.-терит. устрій, який ґрунтувався в основному на традиціях Запорозької Січі. Укр. козацька держава, яка складалася з земель колишнього Київ., Чернігів, і Брацл. воєводств, обіймала територію бл. 200 тис. км2. За умовами Зборівського мирного договору 1649 p., кордон між Україною і Річчю Посполитою встановлювався по лінії Дністер— Ямпіль— Брацлав— Вінниця— Погребище— Паволоч— Коростишів— Горностайпіль— Димер— Дніпро— Остер— Чернігів— Ніжин— Ромни. Сх. кордон встановлювався по лінії колишнього пол.- моск. кордону і пролягав по ріках Сухий Ромен, Терен, Бобрик, через Сулу, Псел до Ворскли і далі до р. Коломак і Муравського шляху. На чолі новоствореної держави стояв гетьман України, яким був проголошений Б. Хмельницький( 1648). Гетьману