130 Історія війн І збройних конфліктів в Україні:
Візантію дотримуватись умов договору. З а В. С. Київ, держава досягла найбільшої політ, могутності. Діяльність В. С. сприяла розквіту Київ, держави і зміцненню її міжнар. авторитету. В. С. канонізований церквою.
В О Л О Д И М И Р Я Р О С Л А В И Ч( р. н. невід.— 1198)— галицький князь( 1187— 98). Син Ярослава Осмомисла. Останній представник галицької княжої династії Ростиславичів. Після смерті батька став княжити в Галичі, але через непорозуміння з боярами змушений був тікати в Угорщину. Там був ув ' язнений королем Белою III, який захопив Галичину. В. Я. вдалося втекти і за допомогою імператора Фрідріха І Барбаросси та пол. князя Казимира Справедливого знову повернути собі Галицьке князівство. Підтримував добрі відносини зі своїм дядьком, владимиросуздал. князем Всеволодом Юрійовичем Велике Гніздо.
ВО Л О Д И М И РКО( Володимир Володарович)( 1104— 52)— галицький князь( з 1141; за ін. даними 1144), син Володаря Ростиславича. В 1124 р. став звенигород. князем, а в 1129 p., після смерті брата Ростислава, заволодів Перемишлем. Поступово об’ єднав Перемишл., Звенигород., Галицьку і Теребовлян. землі в єдине князівство. Столицею князівства обрано в 1141 р.( за ін. даними 1144) Галич, зайнятий В. після смерті його племінника Івана Васильовича. Намагався об ' єднати під своєю владою і волин. землі, проте в боротьбі за них з київ, князем Всеволодом II Ольговичем зазнав невдачі. Придушив Галицьке повстання 1144 р. Виступав союзником Юрія Долгорукого в його боротьбі проти київ, князя Ізяслава і допоміг здобути Київ. Вів тривалу боротьбу проти Угор. королівства, спираючись на союз із візант. імператором Мануїлом І Комніном. У 1152 р. уклав мирний договір з угор. королем Гейзою. За правління В. були закладені основи майбутньої могутності Галицько-Волин. держави.
ВО ЛО Д И СЛ А В К О РМ И Л ЬЧ И Ч( р. н. і см. невід)— галицький боярин. Наприкін. 12— на поч. 13 ст. очолював боярську опозицію у Галицько-Волин. державі, яка виступала проти зміцнення князівської влади. В 1213 р. за допомогою угор. в-ська здобув Галич і проголосив себе галицьким князем. Після укладення в 1214 р. у Спиші угоди між угор. королем Андрієм II та краків. князем Лешком Білим про поділ галицьковолин. земель між Угорщиною і Польщею угор. в-ська окупували Галичину. В. К. було позбавлено влади і вивезено в Угорщину, де він і помер.
В О Л О Н Т Е Р( фр. volontaire)( заст.)— особа, що добровільно пішла на військ, службу.
В О Л О Х Омелян( 1885— р. см. невід.)— отаман Армії У Н Р. У 1917 р. командир 2-го укр. полку. У 1918 р. командир Гайдамацького полку. У 1919 р. командир Запорізького корпусу, згодом командир Гайдамацької бригади. 1.12.1919 р. у Любарі захопив держ. скарбницю і перейшов до більшовиків.
В О Л О Ш И Н Ростислав( псевд. Павленко, Березюк)( 1911— 44)— укр. політ, і військ, діяч. Член ОУН. Був одним з організаторів ОУН на Волині. В 1933— 34 pp. очолював Союз укр. студентських організацій у Польщі. З лип. 1934 р.