Енциклопедичний довідник 129
Енциклопедичний довідник 129
1097 p., Витечівського 1100 p., Долобського 1103 р. з’ їздів. У 1103, 1107, 1111 pp. організовував спільні походи князів проти половців, завдав їм декілька поразок, після яких вони надовго припинили напади на руські землі. Запрошений на князювання у Київ під час Київ, повстання 1113 р. Придушивши повстання, В. М. видав кілька законів( відомі під назвою « Статут Володимира Мономаха »), в яких скасовувалося холопство за борги та обмежувалися проценти на позики. В. М. зумів тимчасово об’ єднати під своєю владою більшу частину території Київ, держави і припинити князівські усобиці. Відомий як високоосвічена людина. Автор вміщеного в Лаврентіївському літопису « Повчання », адресованого його дітям і черніг. князеві Олегу Святославичу, в якому різко засуджував князівські усобиці і закликав до єдності всіх руських земель. У літопису є легенда про те, що В. М. отримав від свого діда по матері, візант. імператора Константина Мономаха барми і корону. Похований у Софійському соборі в Києві.
В О Л О Д И М И Р С В Я Т О С Л А В И Ч( Володимир Великий; після хрещення Василій)( р. н. невід.— 1015)— великий князь київ.( бл. 980— 1015; за ін. даними 978— 1015), один з визначних держ. діячів Київ, держави. Син Святослава Ігоровича. В 969— 78 pp. князював у Новгороді. В 980 p., перемігши брата Ярополка, який був підступно вбитий варягами з дружини В. С., став великим князем у Києві. Значно розширив і зміцнив кордони Київ. Русі. У 981 р. здійснив похід на зх проти пол. князів, які намагалися захопити руські землі, та зайняв Перемишль і Червенські міста. За В. С. до складу Київ, держави входили також Закарп. Русь і Тмутаракань. В. С. воював з вятичами( 982), ятвягами( 983), радимичами( 984), волзькими болгарами( 985) і хорватами( 993). Для захисту від кочівників( печенігів, чорних клобуків) збудував укріплену лінію з містами-фортецями по ріках Стугна, Десна, Ірпінь, Трубіж і Сула. Завершив об’ єднання всіх руських земель у складі Київ, держави. Політ, об’ єднання держави вимагало проведення реліг. реформи. Зробив невдалу спробу запровадити єдиний пантеон поганських богів і зробити поклоніння їм обов’ язковим. У кін. 987 р. або на поч. 988 р. охрестився. В 988— 89 pp. запровадив християнство як держ. релігію Київ. Русі. Впровадження християнства сприяло розвиткові культури Русі, поширенню писемності, створенню перших шкіл і бібліотек. З а В. С. територія Києва була розширена і захищена новими валами з кам’ яними вежами, побудовані Десятинна церква, князівський кам’ яний палац та ін. споруди. В. С. розвивав політ., екон. і культ, зв’ язки з Візантією, Польщею, Угорщиною, Чехією, західноєвроп. країнами. Намагався зміцнити міжнар. позиції Київ, держави. У відповідь на прохання візант. імператора Василя II Болгаробійці допомогти придушити повстання полководця Варди Фоки у Малій Азії вимагав укласти союз з Київ, державою і скріпити його шлюбом з дочкою імператора Анною. Коли руські в-ська придушили повстання, Василь II відмовився виконувати свої зобов’ язання. У відповідь на це в-ська В. С. у 989 р. зайняли Херсонес у Криму і примусили