fi при підтримці тестя починає відігравати дедалі помітнішу роль у політичному житті Руської землі. Та й сам він не був обділений талантами державного діяча і воєначальника,— поєднання, як на той повний небезпек період, нечасте.
1187 р., невдовзі по смерті Ярослава, Роман робить спробу заволодіти галицьким престолом. Вона не вдалася. Син Ярослава Володимир спершу з іноземною допомогою повернувся до Галича, а потім, визнавши себе васалом володимиро-суздальського князя Всеволода Велике Гніздо, втримався на галицькому княжінні. Зваживши шанси, Р о ман вирішив на якийсь час зосередитись на політичному житті в Києві й навколо Києва. Він одерж ує від тестя невеликі володіння в Київській землі й помалу набирає сил і полководницького вміння. Гадаємо, що з цих володінь князь здійснив перший переможний похід проти грізних ворогів Русі— половецьких ханів у 1197 чи 1198 р.
Угорський король Андрій був обраний Романом на союзника у прийдешній боротьбі за Галич. Роман не за був, що саме угорське військо перешкодило йому стати тамтешнім князем 1187 р., після втечі Володимира Ярославича до Германії. В ж е давно Угорщина була головним союзником галицьких князів у змаганнях за яершість на Русі. Тому Роман вирішив спертись на Андрія в суперництві з Володимиром галицьким і укласти союзну угоду з угорським королем. Те ж саме він вчинив із Польщею. Шлях на Галич Роман забезпечив собі, отже, суто дипломатичними заходами.-
Та у розпалі готувань до вирішального наступу проти Володимира Ярославича галицький князь несподівано помер. 1199 р., закликаний галичанами, Роман стає їх князем і об’ єднує Галицьку й Волинську землі під своєю рукою. Так було створене Галицько-Волинське велике князівство, що одразу починає відігравати одну з перших ролей у політичному житті Давньої Русі. Роман зробив столицею нового князівства Галич і перевів туди свій двір. Коротке, наповнене шумом походів і брязкотом битв, його князювання в Галичі вирішило кілька важливих завдань: він здолав боярську опозицію, що обмежувала д ії його попередників, навіть Ярослава Осмомисла; зміцнив західні кордони великого князівства; розгромив половців, чим зробив важливий внесок до загальноруської боротьби проти кочовницького степу. Нарешті, зав’ язав рівноправні й дружні взаємини з Візантійською та Германською імперіями.
4 3— 176 97