Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 98

посольство. Показово, що коли через двадцять років Ан-
дронік, котрий на той час був візантійським імператором,
потрапив під загрозу скинення з престолу, він знову спря­
мував свій погляд до Ярослава. Але втеча не вдалася.
Здавна у вчених викликали інтерес загадкові слова
з наведеного уривку «Слова про Ігорів похід»: «стріляєщ...
на султанів у далеких землях». А дж е відомо, що Ярослав
ніколи не залишав свого князівства. Щ е в 40-х рр. мину»
лого століття російський філолог Д . Лубенський запропо­
нував таке пояснення таємничих слів поеми. Близько 1185 р.
германський імператор Фрідріх Барбаросса готувався до
хрестового походу в Палестину. Не виключено, що"галиць­
кі воїни разом з уграми могли взяти участь у поході чи,
принаймні, збиралися це зробити. Така думка видається
слушною, бо взаємини Галицької Русі з Угорщиною та
Германією в той час були тісними. Коли син Ярослава В о­
лодимир по смерті батька (1187 р.) був скинутий з престо­
лу боярами, Фрідріх Барбаросса сприяв його поверненню
на батьківський князівський стіл. Угорський король також
втрутився в конфлікт. Володимиру Ярославичу пощастило
досидіти в Галичі до самої смерті, незважаючи на нама­
гання сусіди, Волинського князя Романа Мстиславича, ски­
нути його з престолу.
На відміну від галицької, волинська історія другої по­
ловини XII ст. виглядає зовсім блідою. У ній ми не зустрі­
немо ні шаленої боротьби за владу, ні суперництва з Киє­
вом, ні взаємин з Візантією, ні, тим більше, причетності до
хрестового походу. Волинь, як і раніше, Перебувала в сфері
впливу великих князів київських. З 1170 р. у Волрдимирі-
Волинському княжив Роман Мстиславич, одержавши його
у спадок від батька, Мстислава Ізяславича. Аж до смерті
Ярослава галицького волинський князь перебував у глибо­
кій тіні свого могутнього й уславленого сусіди. Роман був
не тільки сміливим полководцем, а й розважливим політи­
ком. Він розумів, що його нечисленній дружині не встояти
перед військом Ярослава, яке не раз давало одкоша силам
самого київського князя. Тому, колй 1184 р. Ярославів син
Володимир був вигнаний батьком з Галича і прийшов про­
сити притулку в Романа, той не прийняв його. Як безсто­
ронньо зауважив київський літописець, «Роман боявся
його батька (Ярослава.— Авті) і не дав йому в себе спо­
чити».
Та помалу Роман підносить силу й загальноруський
авторитет свого невеликого князівства. Він бере шлюб
з дочкою київського великого кйязя Рюрика Ростиславгіча
96