■пою пишуть Київський та інші літописи, його залічив до числа головних руських князів невідомий кауці співець « Слова про Ігорів похід »:
Галицький Осмомисле ЯрославеІ Високо сидиш ти На своїм золотокованім престолі, Підперши гори угорські Своїми залізними військами, Заступивши королеві дорогу, Зачинивши ворота на Дунаї, Через хмари каміння кидаючи, Суд по Дунай радячи. Грози твої по землях течуть, Одчиняєш ти браму Києву, Стріляєш із отчого столу золотого-На султанів у далеких землях.
( Переклад М. Рильського.)
Творець « Слова » змальовує могутнього володаря, що повелівав Києвом і « замкнув на замок » свої рубежі від Угорщини та Візантії. В наведених рядках є перебільшення дійсної ролі Ярослава на Русі, природні для художнього твору піднесено-ромактичного стилю. Втім Ярослав, хоча й не « одчиняв браму Києву », та все ж тримався з київським великим князем як рівний і зумів провадити незалежну від нього політику. Його дружини відбили наступ київських полків. Та й рубеж і Галицького князівства ніколи не сягали Дунаю, де жила, як відзначалося, незалежна бродницька вольниця. Так що галицькі землі не сусідили з візантійськими.
Але такою вже буває внутрішня, а не буквальна правда великих творів літератури,— а « Слово про Ігорів похід », без сумніву, до них належитьі— що вони, не будучи точними в деталях, вірно відбивають суть справи. Ярослав, прозваний у « Слові » за мудрість Осмомислом, проводив умілу й корисну для Галицького князівства політику стосовно традиційного партнера давньоруських володарів у дипломатії та економіці— Візантійської імперії.
У 60-х рр. він уклав угоду з Угорщиною, спрямовану проти Візантії, й підтримав суперника імператора Мануїла І Андроніка Комніна. Київський літописець зазн а чив, що 1164 р. « прибіг з Царгорода царів брат кюр( член імператорської родини.— Авт.) Андронік до Ярослава в Галич, і прийняв його Ярослав з великою любов’ ю ». Галицький князь став другом вигнанця, ввів його навіть до своєї ради, дав йому « кілька міст на втіху ». Мануїлові І довелося миритися з родичем і прислати за ним до Галича
95