Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 100
Разом з тим втручання до справ великої європейської
політики коштувало Романові життя: 1205 р. він загинув
біля польського міста Завихоста під час походу проти кня
зя Лєшка Краківського. Середньовічний польський історик
Ян Длугош (XV ст.) був переконаний, що Роман прагнув
завоювати Люблінську землю. По своїй передчасній кон
чині він залишив славу великого полководця й політика та
двох малолітніх синів: чотирирічного Данила та дворіч
ного Василька. Від їхнього імені в князівстві почала пра
вити вдова Романа Анна — розумна, мужня і владна ж ін
ка, котра спиралася на волинське боярство, приведене Р о
маном з Володимира до Галича, й на віддану чоловікові
рицарську дружину. Та відразу княгиня наштовхнулася на
шалений опір великої земельної аристократії Галицької
землі.
Романові Мстиславичу здавалось, напевне, що він зл а
мав спротив боярства Галича й Галицької землі. Дійсно,
як повідомляють тогочасні польські хроністи, зокрема Кад-
лубек, князь винищив багато боярських родів, що не ба
жали коритись його владі. Але й тими жорстокими, просто
драконівськими заходами йому не пощастило викоренити
боярську опозицію. Одні сховались у своїх маєтках чи
втекли в гори,' інші емігрували до Угорщини й дунайського
Пониззя. І коли Романа не стало, боярські олігархи повер
нулись додому з вигнання або вийшли із схронів, щоб роз
почати боротьбу проти Романового «племені» — дружини
й малолітніх спадкоємців.
Галицьке боярство являло собою історичний феномен,
якого не знали інші князівства й землі Південної Русі.
Хіба що бояри Новгорода Великого, які майже щор