Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 101

шуючи його жити з нелюбого дружиною. Щ об «заохотити»
його до того, бояри ув’язнили на час свого пана й спалили
на вогнищі коханку князя Анастасію, з якою його єднало
давнє й глибоке почуття. Одним словом, боярські олігар­
хи, і тільки вони, були справжніми господарями Галиць­
кого князівства до Романа. Мудрий і сильний духом Ромая
Мстиславич збирався позбавитися боярської сваволі, та
не встиг довести справу до кінця. І от по його загибелі
бояри прагнуть до реваншу.
У княгині Анни не було ні сили, ні досвіду, щоб почи­
нати нову війну за збереження єдності Галицько-Волин­
ського великого князівства. Хоча державні права Романо-
вої вдови були визнані угорським королем Андрієм і поль­
ським князем Лєшком, реальної допомоги княгиня від них
не мала. Бояри прагнули будь-що позбутись владної Анни,
Побоюючись аа життя малих дітей, вона добровільно за­
лишає Галич і перебирається до вотчини чоловіка — Воло-
димира-Волинського. А до Галицької землі бояри закли­
кають сіверських князів Ігоревичів: Володимира, Романа,
Святослава й Ростислава. Вони були синами прославлено­
го в «Слові про Ігорів похід» Ігоря Святославича, але ви­
явилися не гідними свого мужнього й чесного батька. Га­
лицькі олігархи, звичайно, умисне закликали князів з д а­
лекої Сіверської землі, бо ті не мали коренів і володінь
у Галицькому князівстві й повинні були потрапити в за­
лежність від них.
Не встигла Анна опинитися у Володимирі на Волині,
як під’южувані боярами Ігоровичі починають її пересліду­
вати. Галицький літописець занотував: «Володимир (Ігоро­
вич.— Авт.) хотів викоренити Романів рід, і йому допома­
гали безбож ні галичани», тобто великі бояри. Новоспече-
ний галицький князь прислав до міста Володимира яко­
гось попа з вимогою: віддайте мені Романовичів, тобто
Данила з Васильком, і прийміть у князі мого брата Свято­
слава, інакше зруйную місто. Більшість жителів волин­
ської столиці з обуренням відкинула брутальну пропози­
цію старшого Ігоревича, але Анна все' ж таки вирішила Ті­
кати з міста. Певно, й серед волинського боярства існува­
ла ворожа Романовичам партія.
Галицький літописець, мабуть, свідомо драматизуючи
І без того драматичні події, описує їх у манері авантюр­
ного рицарського роману, які так полюбляли читати осві­
чені люди середньовіччя: «Вона (княгиня Анна.— Авт.) по­
радилася з Мирославом (ближнім боярином.— Авт.) і з
дядьком (вихователем княжичів.— Авт.) і вночі втекла до
4*
99