Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 95

Термін «бродник» походить швидше за все від Імев- нйка «брід» й утвореного від нього дієслова «бродити». Французький мовознавець-славіст Е. Лозован довів, що суфікс -ник у цьому слові означає професію, а не місце проживання. Він встановив, що з XI ст. у ряді західноєвро­ пейських мов з ’являються поняття, тотожні давньорусько­ му «бродник» і завжди з тотожним значенням: той, що до­ лає броди, або керманич поромів, човнів та ін. Виходить, що бродники жили на річках, які були шля­ хами торгівлі й воєнних походів. Такі річки були небез­ печними для човнів, бо мали перешкоди: пороги, мілини, бистрини тощо. Тому купці й інші переїж дж і потребували допомоги місцевих жителів, що правили їм за лоцманів, були знавцями небезпечних місць на воді. Щ оправда, визначення бродників як людей, котрі мали мирну професію лоцманів, неначе суперечить повідомлен­ ням дж ерел, що описують їх войовничими. Д умаєм о, повне небезпек життя в Подунав’ї змусило місцеве населення бу­ дувати захисні укріплення, зводити фортеці й опановувати навички для війни. З часом серед бродників утворились постійні, а потім і професійні військові загони, що були здатні захистити свою землю й навіть виступати в ролі найманої сили. Наприклад, Никонівський літопис під 1146 р. сповіщає, що на допомогу чернігівському князе­ ві Святославу проти київського — Ізяслава прийшло 14 000 бродників. Навіть якщо це число й перебільшене, все одно доводиться визнати, що бродники являли собою чималу силу. У переліку учасників однієї з найбільших битв не Русі XIII ст.— Липицькій 1216 р. між новгород­ ським і володимиро-суздальським князями — бродники на­ зиваються поряд з великими військовими контингентами муромців і городчан. Хоча дж ерела, в основному, обмежують землю бродни­ ків нижнім Подунав’ям, є підстави вважати, що вони жили на більш широкому просторі — в межиріччі Дністра й Д у ­ наю. Вітчизняні дж ерела знають бродників і під ім’ям бер- ладників. Розповіді літописів про берладську вольницю дозволяють, здається, зрозуміти мотиви, якими керувалося багато людей, котрі йшли жити до пониззя Дунаю. Першим берладникок у літописах виступає вже знайо­ мий читачеві Іван Ростиславич. Після того як він вибрався з оточеного Володимирком Галича й подався на Дунай, до нього міцно пристало прізвисько «Берладник». Історики один час були переконані, що той Іван дійсно княжив у не­ великому місті Берладі, що стоїть на однойменній річці, 93