Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 94

проти сина Володимирка Ярослава, домагаючись галиць­
кого престола. Іван загине від руки підісланого Ярославом
убивці 1162 р. у далекому візантійському м. Фессалоніки,
куди занесла його доля.
Ми приділили увагу бунтівному князеві Івацу Рости-
сдавичу ще й тому, що з цим ім’ям пов’язана славна сто­
рінка історичного минулого нашого народу — військова
діяльність брдцників і берладників, у яких дехто з вчених
вбачає давньоруських попередників козацтва. Люди, які
випадали з суспільства, існували завжди. Причини тому
були різні: небажання миритися з соціальною несправед­
ливістю, служити тим, кого вони вважали не гідними того,
намір пошукати щастя в далеких світах, прагнення помі­
рятися силою з ворогом тощо. Писемні та археологічні
джерела переконують у тому, що місцем проживання дав­
ньоруської вольниці в XII— XIII ст. було пониззя Д унаю —
взагалі-то небезпечне для життя, оскільки там починаючи
з VI ст. майже безперервно перебували орди кочовиків;
гуннів, аварів, болгар, угрів, печенігів, торків, половців.
Тому вижити в умовах безперервних ворожих вторгнень
могли сильні й войовничі люди.
Населення давньоруських міст Подунав’я, які утвори­
лися там у IX— X ст.; завжди було незалежним від київ­
ських і будь-яких інших князів узагалі, в тому числі й га­
лицьких. «Повість временних літ» під 1116 р. повідомляє,
що Володимир Мономах прагнув поширити владу Києва
на подунайські, певно, населені русичами міста. Та спроба
могутнього володаря не мала успіху. Тому до пониззя Д у-
наю поступово переселялися волелюбні люди з різних зе­
мель і князівств Київської Русі, про що маємо свідоцтва
візантійських істориків XI ст. М ихаїла Аталіата й Анни
Комніиої.
Зміна одних кочовиків іншими у причорноморських
степах не обминула й Подунав’я. У другій половині XI ст.
половці витиснули печенігів з межиріччя Д унаю й Дністра.
Русичі, що жили там, скупчуються в порізаному дрібними
протоками пониззі Дунаю , в містах, що стояли здебіль­
шого на численних відгалуженнях великої ріки. Наші лі-,
тописи та іноземні дж ерела сповіщають, що половецькі
орди постійно спустошували ті землі. Однак давньоруська
людність П одунав’я зуміла вижити в умовах безперервних
вторгнень кочовиків. Там помалу склалося войовниче на­
селення, яке руські та зарубіж ні пам’ятки писемності на­
зивають бродниками.
02