Ми розповідаємо про всі ці події високої міжнародної політики лише тому, що вони вирішальним чином вплинули на долю малої княжни Євпраксії. Смерть Святослава Ярославича призвела до того, що його вдова Ода разом з сином Ярославом вирішила повернутися до Саксонії. Там вона поринула в політичне життя, опікувалася численними родичами, влаштовувала шлюби племінників і племінниць. Чи-не найбільше вона благоволила своєму близькому родичеві Генріхові Ш таденському на прізвисько Довгий. Коли після смерті батька 1082 р. Генріх зробився саксонським маркграфом, Ода знайшла йому наречену серед своєї руської рідні, вказавши на ЄвпраксіюГ Всеволод, котрий по^ смерті Ізяслава 1078 р. посів київський престол, мабуть, охоче відгукнувся на пропозицію, бо, подібно до свого батька Ярослава, всіляко прагнув до розширення міжнародних зв’ язків Давньоруської держави.
1083 р. Євпраксію, якій тоді було приблизно 12 років, відіслали до Саксонії, де вона мала виховуватись до шлюбу, згідно звичаю, прийнятого в панівних домах Європи. Одна з германських монастирських хронік того часу з подивом і захопленням відзначила, що « дочка руського царя( тобто Євпраксія.— Авт.) прибула до цієї країни( Саксонії.— Авт.) з великою пишністю, з верблюдами, навантаженими розкішним одягом, дорогоцінним камінням і взагалі з незліченними багатствами ».
Руську княжну відразу обручили з маркграфом Генріхом, що був набагато старшим від неї, й до досягнення повноліття відвезли до великого й уславленого на весь католицький світ монастиря в м. Кведлінбурзі, абатиса якого Адельгейда уважно і ласкаво поставилася до дівчинки. Там Євпраксія одерж ала добру освіту. Її навчили латинській і німецькій мовам, гарним манерам тещо. Та хіба вона могла знати тоді, що перебування в милому серцю Кведлінбурзі відіграє фатальну роль у її житті?!
Однак все те було далеко попереду. Близько 1086 р. відбулося гучне весілля Євпраксії й маркграфа Генріха. А через рік маркграф раптово помер. У 16 років Євпраксія залишилася вдовою. Юною, багатою, здається, гарною— й самітньою в чужій для неї Саксонії. Після смерті Генріха маркграфом став його молодший брат Людигеро-Удо. Джерела промовчують про його ставлення до братової дружини, можна лише гадати, що Євпраксія непевно почувалася при його дворі. Інакше чому б стала постійно відвідувати Кведлінбурзький монастир і подовгу жити в гостинному домі абатиси Адельгейди? Там вона й познайо
77,