Щ е малою дівчинкою Євпраксія потрапила до Германії. Ця величезна й крихкотіла держава, що номінально знаходилася під верховною владою імператора, складалася з чималої кількості королівств, герцогств, графств і маркграфств, володарі яких ворогували між собою, а часом об’ єднувались проти свого сюзерена імператора. Всі ці численні королі, герцоги й графи у своїх політичних планах і претензіях постійно шукали, союзників як у самій Германській імперії, так і за її межами. Із свого боку, імператор, аби приборкати васалів й успішно протистояти римському первосвященикові у боротьбі за першість у католицькому світі, теж прагнув до укладання союзів за рубежами країни.
Стосунки між Руссю й Германією зав’ язуються принаймні в X ст. Ще княгиня Ольга після вороття з Царгорода надсилала посольство до імператора Оттона і уклала з ним якусь угоду. Пожвавлення взаємин припало на перші роки царювання знаменитого й зловісного Генріха IV, майбутнього мужа Євпраксії, котрий зійіііов на імператорський трон 1056 р., за багато років до народження Всеволодово! дочки. Імператор пильно слідкував за подіями, що розгорталися на Русі по смерті Ярослава, всіляко демонстрував свою прихильність до братів Ярославичів— Ізяслава, Святослава й Всеволода, котрі півтора десятиліття по кончині батька купно правили Руссю. Так, 1061 р. він надав притулок вигнаній з Угорщини після смерті чоловіка короля Андрія його наступником Белою угорській королеві Анастасії, сестрі Ярославичів. Тоді ж він надіслав до Києва посольство з повідомленням про це і з дружніми запевненнями. Генріх IV був спритним політиком і дипломатом. Посольство до Києва й підкреслена увага до Ярославової дочки можуть свідчити про те, що Київська Русь відігравала помітне місце в його планах встановленпя свого панування в Європі.
З того часу дружні взаємини між Руссю й Германією розвивались і зміцнювались. Із сприянням Генріха IV Святослав Ярославич одружився з дочкою Штаденського( саксонського) графа Леопольда Одою. А коли 1068 р. розпався тріумвірат Ярославичів й Ізяславу довелося тікати з Києва, Генріх IV прийняв його у себе, хоча реальної д о помоги й не надав. Ізяславу довелося близько десяти років блукати по чужих світах, аж поки він зміг повернутися до Києва 1077 р. За рік перед тим помер його молодший брат Святослав, що узурпував було київський великокнязів-. ський престол.
76