Анни. Через кілька століть потому біля дверей каплиці було поставлено скульптуру жінки у повний зріст з написом: « Анна руська, королева французька, засновниця собору в 1060 р.».
Здавалося, все в житті Анни залишилося позаду: і миле дитинство при дворі батька, де співали трубадури й влаштовувались рицарські герці; яке не яке, а все ж таки королювання в Парижі, народження й виховання синів, смерть чоловіка... Та раптом у маленькому Санліссі Анна поринула в світ почуттів. Знову спалахнув її пристрасний роман з графом Раулем де Крепі і де ' В алуа.
Прямий нащадок Карла Великого, наймогутніший після короля володар у Франції граф Рауль мав сильний характер, благородну й неврівноважену вдачу. За словамц одного з сучасників, він не боявся ні короля, ні папи, ні Бога, ні диявола, його могутній, укріплений таким чином, що міг витримати облогу ' найсильнішого війська, замок у Крепі знаходився поблизу Санлісса. Можна гадати, що Анна не випадково обрала для своєї резиденції Санлісс, бо звідти було легко бачитися з Раулем. Та на шляху закоханих стояли серйозні перепони.
Річ у тому, що королева— вдова і матір короля, згідно з французькими законами, не могла більше виходити за між. Рауль же не був вільний— мав нелюбу дружину Алінору. Тому об’ єднання його з королевою було обставлене вкрай романтично. Під час полювання у Санлісському лісі 1062 р. Рауль викрав Анну і начебто силоміць відвіз її до Крепі. Там граф обвінчався з нею, зовсім не обтяжуючись тією обставиною, що мав уж е законну дружину й за християнськими канонами не міг бути жонатим одразу на двох жінках. Ображена Алінора звернулась із скаргою до нового папи Олександра II. Папа розібрався у справі й наказав Раулю залишити Анну й повернутись до Алінори. Та граф рішуче й гордо відмовився так вчинити. Тоді розгніваний Олександр II відлучив Рауля від церкви.
То була страшна кара, яку могли витримати хіба що люди винятково сильного характеру й безстрашні. Адже від людини, що відлучалася від церкви, відверталися друзі й родичі, її міг безкарно вбити хто завгодно. Але граф належав до людей, які чинили за власними законами й нормами моралі. Наче нічого не трапилось, він продовжував жити з Анною аж до своєї смерті в 1074 р. Тоді королеві довелося повернутися до двору сина.
Слід зауважити, що юний Філіпп І боляче пережив авантюрну Історію материного кохання й незаконного спів
7й