Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st

патріотично настроєні російські та українські історики ми нулого вважали, ніби Анна стала регентом і порядкувала державними справами при малому королі. Насправді було інакше. З французьких хронік відомо, що незадовго до кончини Генріх І дійсно пропонував дружині оголосити її регентом при наступникові, але Анна відмовилась від того. Мабуть, вона була розумною жінкою й не баж ала брати на себе тягар керівництва державою , в якій була іноземкою, хай і королевою. Тому по смерті чоловіка Анна лишилася опі кункою малого сина, а регентом-правителем став чоловік сестри покійного короля граф Балдуїн Фландрський. Саме у ролі опікунки Анна підписувала разом з Філіппом І р із ні державні, щоправда, другорядні акти. ї ї підписи відомі історикам. На грамоті, що надавала різні привілеї Суас- єонському абатству, поряд із підписом короля міститься й підпис його матері «Анна Ръина» — слов’янськими кири личними літерами передано латинські слова «Анна регі- на», тобто Анна королева. Історикові важко навіть приблизно уявити життя вдови короля, молодої ще жінки, на чужині. А дж е то були дуж е тяжкі і для Франції, й для Русі часи. Д оба кривавих і май ж е безперервних війн, коли вчорашні союзники ставали ворогами й навпаки, коли син скидав з престолу батька, а брат брата, коли найщиріші клятви на Б іблії за мить перетворювалися в ніщо. Не було спокою в середньовічно му світі другої половини XI ст. Норманни завоювали Ан глію та Південну Італію, нещадно грабували французьке узбереж ж я; турки-сельджуки вдерлися на Близький Схід і почали загрожувати Візантії; половці, що після смерті Ярослава вижили печенігів з причорноморських степів, майже щорічно атакували південні околиці Київської Русі, вбиваючи й забираючи до полону тисячі людей і не раз досягаючи передмістя Києва. Можна гадати, що Анна втомилась від пишного й не щирого життя при королівському дворі, в якому протягом десятиріччя відігравала провідну роль. Вона залишила Фі- ліппа І на волю регента, а сама з двома молодшими сина ми перебралася до одного з королівських замків, що висо чів у тихому місті Санліссі, поблизу Парижа. Збереглися матеріальні свідоцтва перебування дочки Ярослава у тому місці. Поблизу свого замку Анна наказала збудувати цер кву й монастир святого Вінцента. Повністю споруда не збереглася, до нашого часу дійшла лише невелика капли ця, зведена в XI ст., яку з давніх-давен пов’язують з ім’ям 7L

Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 73