життя з графом де Валуа. Вчинком Анни був обурений весь королівський двір. Тому неважко уявити, як невесело жилося Анні після вимушеного повернення до ворожого до неї оточення старшого сина. І все ж таки Анна, як і раніше, вважалася королевою, придворні були змушені додержуватися в стосунках з нею шанобливого етикету. Як і раніше, вона разом з сином-королем підписує державні папери. Звичайно підпис мовить: « Анна, матір короля Філіппа ». Останній за часом відомий документ з її підписом датовано 1075 р.
Що сталося з Анною далі, історикам не відомо. З випадкової згадки однієї французької середньовічної хроніки дізнаємося, що 1089 р. її вже не було серед живих. Думки вчених з приводу місця кончини Анни розійшлися вже в середньовіччі. Один час гадали, що вона, подібно до її племінниці Євпраксії( героїні наступного нарису), повернулася додому й доживала віку в монастирі, як і належало королеві-вдові. Але ще в кінці XVII ст. абат-єзуїт Франсуа Менетріє виявив надгробок з ім’ ям Агнеси( так називали часом у Франції Анну) в абатстві Вільє поблизу міста Етампа у Франції. На ньому було вирізьблено слова: « Тут спочиває пані Агнеса, дружина короля Генріха ». Камінь мав зображення жінки у повний зріст у дивній шапці, яка, за словами Менетріє, дуж е нагадувала руську князівську. Напевне, він мав на увазі круглу, з напівсферичним верхом шапку з опушкою з коштовного хутра.
Однак тому абатові повірили далеко не всі історики, й дискусія щодо місця кончини Анни тривала далі. И сьогодні немає єдності думок з цього приводу серед учених. Один час висували припущення, нібито Анна повернулася до Києва, але зустріла там негостинний прийом через чвари, що розгорілися між її братами Ярославичами— Ізяславом, Святославом і Всеволодом— за київський престол. Тому вона повернулася до Франції. Цій гіпотезі бракує найменших доказів.
Дозволимо й собі висловити думку, що Анна таки померла й була похована у Франції. За довгі роки життя на чужині вона втратила зв’ язок із батьківщиною, про неї там забули. Князівську родину роздирали усобиці, брати невпинно воювали один з одним. Нікому не було діла до д а лекої королеви-вдови. Можливо, саме тому не згадав про неї жодний давньоруський літописець.
Та яким бурхливим і багатим на різноманітні події не було життя Анни, ще більш незвичайною була доля її племінниці Євпраксії, до життєпису якої ми переходимо.
73