дочки— принаймні тому, що саме вони були видані заміж за королів країн Західн ої й Північної Європи.
Особливо дивним видається нам умовчання Нестора та інших літописців про середульшу дочку Ярослава Єлизавету. Адже вона побралася з норвезьким королем Гаральдом. А взаємини Русі з Норвегією та взагалі з країнами Скандінавії постійно привертали увагу наших літописців. Найманці з Скандінавії допомогли Ярославу здолати Святополка і вокняжитися в Києві. Сам Йрослав був одруж е ний з шведською принцесою Інгігердою й багато допомагав своїм північним родичам і союзникам. При його дворі знаходили політичний притулок вигнанці з Норвегії. Але про шлюб одного з них, знаменитого ватажка варязьких дружин, хороброго воїна Гаральда з Єлизаветою Ярославною в літописах не знайдемо ні слова.
Так само не знають Нестор та інші літописці про існування молодшої дочки Ярослава Анни. Зате чимало відомо про неї з французьких дж ерел XI та пізніших століть. У загальнені істориками кількох поколінь, вони малюють життєвий шлях Анни Ярославни таким чином.
Вчені вирахували, що 1048 р. Анні виповнилося 16 років. Це певною мірою підтверджується невідомо де запозиченою звісткою російського історика В. Татіщева під 1032 р.: « Того року народилася в Ярослава дочка », не названа ним на ім’ я.
На початку 1048 р. з Парижа до Києва попрямувало посольство короля Генріха І Капета( царював у 1031— 1060 рр.) сватати дочку Ярослава Анну. Перша дружина Генріха Матільда незадовго перед тим померла, не залишивши королеві наступника. Французька середньовічна хроніка з романтичною наївністю й безпосередністю повідомляє, що до Генріха дійшли чутки про красу Анни і той захотів мати її жінкою. Насправді все виглядало набагато прозаїчніше. Немолодий вже король керувався у майбутньому шлюбі політичними вигодами. Вони ввижалися йому безсумнівними.
Взаємини між Київською Руссю та Францією беруть початок за одне-два століття до приїзду в Київ посольства Генріха І. У давньоруських джерелах не раз згадується про франків. Виходячи з контекстів тих згадок під франками слід розуміти французів. А старофранцузькі « Пісні про діяння » зберегли низку відомостей про Русь. Сватанню Генріха до Анни передувала традиція стосунків між Руссю й Францією.
69