Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 70

до нашого часу: він почав викладати події в порічних стат*
тях, припасував до літопису хронологічну сітку. Історики
мають вагомі підстави проголосити видатного письменни-
ка, філософа, літописця, церковного й політичного діяча
Іларіона Київського однією з найбільш яскравих і приваб­
ливих постатей давньоруської історії.
АННА ЯРОСЛАВНА
У давньоруському письменстві жінкам не пощастило.
Якщо літописи та -інші літературні пам’ятки час від часу
згадують про синів та онуків князів, то їхні дочки й онучки
залишились замовчаними. Зрозуміло, що годі й сподіва­
тись від давньоруських дж ерел якихось звісток про жінок
з народу. Чому? А тому, що в XII— XIII ст. книжники во­
лали писати лише про варті їхньої уваги справи: війни та
походи, міжкнязівські стосунки, церковні події. Для родин­
ного життя в літописах та інших дж ерелах місця не було.
Тому історики майже нічого не знають про життя жіноцтва
Київської Русі.
Як не дивно, порівняно більше нам відомо про жінок
звичайних, простолюдинок, ніж про аристократок. Жінки
з народу працювали в домі та в полі, допомагали чолові­
кам і батькам у ремісничих майстернях, готували їж у, д о­
глядали худобу й птицю, пряли, ткали, шили. Певна річ,
виховували дітей, ходили до церкви... Про все це дізн ає­
мось з пам’яток образотворчого мистецтва: книжкових мі­
ніатюр, фрескових розписів церков. А дж ерела писемні
просто замовчали буденне й нецікаве з їхнього погляду жит­
тя жіноцтва. Зовсім нічого не можна знайти в літописах
та інших пам’ятках писемності про бодай найменшу участь
жіноцтва у суспільному й політичному житті свого міста чи
держави.
А тим часом знатні жінки Київської Р усі зробили чи­
малий внесок до політичного буття не лише власної краї­
ни, а й тогочасного світу. На превеликий жаль, вчені дізн а­
лись про це з письмових дж ерел виключно іноземного по­
ходження. Навіть германська імператриця Євпраксія чи
французька королева Анна — онука й дочка Ярослава
Мудрого — не привернули уваги давньоруських книжників.
З вітчизняних літописів відомо, що Ярослав Мудрий
мав шістьох синів. Але пам’ятки іноземної письменності
дозволяють встановити, що у нього було й принаймні три
68