Слід узяти до уваги, що Никон, так само, як Іларіон, був пресвітером, тобто старшим священиком, притому— єдиним у Печерському монастирі в час своєї появи. Тоді на Русі священики рідко мали сан пресвітера. Нарешті, якщо виходити з того, що Никон і був недавно усунутим київським митрополитом, то стануть зрозумілими та ревнива увага й навіть одверта неприязнь тогочасного глави руської церкви до життя скромного, здавалось би, ченця ГІечерської обителі. Напевне, й позбавлений митрополичого сану Іларіон залишався впливовою постаттю суспільно-політичного життя Києва, і навіть усієї Давньої Русі. Київський князь Ізяслав, старший син Ярослава Мудрого, піддався на умовляння митрополита і, присікавшись до того, що Никон постриг у ченці двох київських вельмож без його дозволу, змусив Никона ' залишити Київ. Ц е сталося 1061 р.
Іларіон-Никон— здається, існує чимало підстав називати його так— подався до далекої Тмутаракані, на узбережжя Чорного й Азовського морів. Там йому дозволили започаткувати монастир, що швидко став одним з найпомітніших осередків книжності й вченості на Русі. У « Житії Феодосія » Нестор з шаною до Никона писав: « Заснував він монастир славний, що існує й донині ».
Вигнання Іларіона-Никона не зменшило його загальноруського авторитету. Він залишився суддею в головних справах держави. Коли. 1067 р. помер князь Тмутаракані Ростислав, жителі міста умовили Никона поїхати до чернігівського князя Святослава й просити, щоб той відпустив сина до них князювати. Никон одвіз нового князя Гліба Святославича до Тмутаракані, а сам, на умовляння Феодосія, у вересні 1068 р. повернувся до Києво-Печерського монастиря. І знову активно поринув у суспільно-політичне й ідеологічне життя.
Іларіон-Никон докладав великих зусиль, щоб забезпечити мир на Русі, Припинити чвари між нащадками Ярослава. И коли 1073 р. чернігівський князь Святослав вигнав з Києва свого старшого брата Ізяслава й посів його місце, Никон рішуче засудив його. Гнів дражливого Святослава впав на Никона, але той тргимався мужньо. По смерті Феодосія 1074 р. Іларіон-Никон стає ігуменом Печерського монастиря. Останні чотирнадцять років життя він очолює цей головний на Русі монастир 1 помирає 1088 р. у похилому віці.
Іларіону-Никону належить заслуга надання давньоруським літописам того вигляду, в якому вони збереглись
З * 67