Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 67

Русі вже не було: князя ховали звичайні попи, що співали належні при тому молитви. А наступного, 1055 р. на Русі вже перебував новий митрополит, грек за походженням, Єфрем. Перш ніж відповісти на питання — що сталося з Іла- ріоном по втраті ним митрополичої кафедри? — варто ки­ нути погляд на наукову творчість цієї людини, що, мов слі­ пуча комета, освітила небосхил давньоруської культури й книжності. Іларіон прославився, насамперед, як автор видатної Історико-філософської праці, рівних якій не було на Русі. Маємо на увазі його «Слово про закон і благодать», де він стверджував рівність між всіма народами землі, виклав патріотичну концепцію всесвітньої історії, в якій почесне місце відводилося Київській Русі. Іларіон пророкував ве­ лике майбутнє Давньоруській держ аві, її працьовитому та мужньому народові. Він оспівав героїчне минуле Русі, від­ бив пошуки й прагнення передової частини сучасного йому давньоруського суспільства. Д еякі вчені вважають, що «Слово» було написане й виголошене Іларіоном перед кня­ зем Ярославом, його родиною й двором у Софійському соборі. Найімовірніше, те трапилося при урочистому освя­ ченні галовного на Русі митрополичого храму. Останнім часом встановлено, Що Софійський собор був збудований, розписаний фресками і. освячений до 1032 р., що дозволяє вважати часом створення «Слова про закон і благодать» кінець 20-х — початок 30-х рр. XI ст. Творчість Іларіона не обмежилася написанням «Слова про закон і благодать». Сучасні літописознавці слушно вбачають у ньому одного з перших — найшвидше, першо­ го! —* літописців, котрий започаткував вітчизняну історіо­ графію. Встановлено, що першим літописом на Русі був створений у Києві між 1037 і 1039 рр. Найдавніший ізвод. Але далі літописна справа перервалася більше ніж на три десятиріччя — аж до появи Печерського ізводу 1073 р. Цей розрив літописної традиції звичайно пояснюють бороть­ бою за заміщення митрополичої кафедри в 40— 50-х рр., в якій довелось взяти участь й Іларіонові. На початку нашого століття літописознавці О. Ш ахма­ тов та І. Ж данов виявили ідейну та стилістичну близькість між «Словом про закон і благодать» Іларіона й Найдавні­ шим ізводом 1037— 1039 рр. Поступово вчені віднайшли й- текстуальні збіги між цими творами. П одібне означає лише те, що автором обох праць могла бути та сама людина — Іларіон. Принаймні, якась частина Найдавнішого ізводу З 3-176 65