Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 66

ігою для тих суворих часів печаткою: династичним шлю­
бом. Дочка грецького Імператора Анастасія (за іншими
відомостями її звали Марією) вийшла зам іж за сина Яро­
слава Всеволода. Так було владнано затяжний конфлікт
між двома великими державами раннього середньовіччя.
Розповідь Никонівського літопису під 1051 р. про те,
що Ярослав зробив Іларіона митрополитом через невщу-
хаючі «брани и нестроения» з греками, зм у ш у в а л а істори­
ків шукати продовження недружніх стосунків між В ізан­
тією й Київською Руссю в наступних роках після підпи­
сання угоди 1046 р. Припускали, що особливого загострен­
ня взаємини досягли в 1050— 1051 рр., унаслідок чого Яро^
славу довелося вдатися до тиску на імперію в церковній
сфері. Однак ні давньоруські, ні візантійські дж ерела не
давали підстав для такої, досі поширеної у вченому середо­
вищі, думки.
Тому заслуговує на увагу гіпотеза англійського досл ід­
ника Д. Оболенського, згідно якої після невдачі походу
1043 р. Ярослав, подібно до свого батька Володимира,
здійснив похід до, Криму, на візантійське місто Корсунь,
і здобув його. Звістка про це збереглася в ряді пізйіх ро­
сійських, українських та польських джерел. На користь
думки про завоювання Корсуня Руссю в 40-х рр. XI ст.
свідчать так звані корсунські старожитності, привезені си­
ном Ярослава Володимиром, що зберігаються у Москві та
Новгороді.
ШЪля здобуття русами Корсуня, як вваж ає Д , Оболен-
ський, стосунки між Києвом і Константинополем ще біль­
ше загострилися, що й змусило Ярослава до демонстратив­
ного акту — самочинного поставлення в митрополити Іла-
ріона. Це сталося, найімовірніше, 1044 р. Що ж стосується
розбіжності в датах, то Д . Оболенськйй гадає, що 1044 р-
Іларіона дійсно обрали у митрополити на соборі руських
єпископів, а 1051 р. це затвердив візантійський патріарх
Мцхаїл Керуларій, про що прямо пише Густинський літо­
пис під помилковим 1050 р. Цей літопис також є пізнім
(складений на початку XVII ст.), але в ньому збереглися
деякі автентичні відомості з давніх джерел.
Однак Іларіон не доцго пробув на митрополичій ка­
федрі. Напевне, наступне потепління стосунків між В ізан­
тією й Руссю змусило Ярослава до більш тісної згоди з ім­
ператором, для чого князеві довелося пожертвувати своїм
другом Іларіоном й погодитися на зміщення його з митро­
поличої кафедри. Сталося це, швидше за все, восени 1053 р.
Коли в лютому 1054 р. помер Ярослав, митрополита на
64