зібрання не дійшло до наших днів . Понині не вщухають марні , на нашу думку , спроби відшукати бібліотеку Ярослава Мудрого в баштах чи мурах Софійського собору . Одні дослідники вважають , що вона загинула під час навали орд Батия на Київ у грудні 1240 р . Тоді сильно постраждав і Софійський собор . Інші гадають , що Ярославові книжки були розділені між кількома церковними та монастирськими бібліотеками . Ми приєднуємося до такої думки . На її користь існує кілька аргументів . Наприклад , арабський мандрівник Павло Алепський , що побував у Києві влітку 1654 р ., занотував : у чудовому зібранні книжок Печерського монастиря йому трапилися написані на пергаміні , яким налічувалося не менше 500 років . Швидше за все , це й були книжки з бібліотеки Ярослава , що після смерті князя перейшли немовби у спадок заснованому ним Печерському монастиреві . Але Печерська бібліотека загинула під час страшної пожежі Києва 1718 р ., а з нею — одна з таємниць бібліотеки Ярослава .
Отже , часи князювання Ярослава Мудрого в Києві позначилися посиленням держави , зміцненням кордонів Київської Русі , інтенсивним будівництвом і прикрашанням міст , піднесенням сільського господарства й ремесла , сільських та міських промислів , внутрішньої й міжнародної торгівлі . Ці успіхи ознаменувалися підвищенням авторитету Д ав ньоруської держави в середньовічному світі . А це , в свою чергу , позначилося на династичних зв ’ язках дому Ярослава Володимировича з правлячими династіями Європи . П оріднитися з київським князем бажали численні королівські родини Заходу . Три дочки Ярослава стали королевами : Анна — французькою , Єлизавета — норвезькою , Анастасія — угорською . Сестра самого Ярослава Добронєга була видана за польського князя Казиміра , що забезпечило на довгі роки Русі безпеку західного рубежу .
Ярослав Володимирович проводив гідну великої дер ж а ви зовнішню політику , вступивши в повноправні стосунки з головними імперіями середньовіччя : Германією та В ізантією . Тоді пожвавилися дипломатичні взаємини між Київською Руссю та Германською імперією . В 1030 — 1031 і 1040 — 1043 рр . держави обмінялися повноважними посольствами . Це знайшло вияв і в матримоніальних справах . Один з синів Ярослава Святослав одружився з дочкою штаденського ( саксонського ) графа Леопольда і сестрою трірського єпископа Бурхарда Одою . Інший , Ізяслав ,— з родичкою імператора Генріха III Гертрудою . Хтось із родини Ярослава ( не названий джерелами на ім ’ я ) взяв
60