З ім’ ям Ярослава Володимировича пов’ язаний і неба * чений доти розквіт давньоруської культури й наукових знань. Його можна з повним правом назвати фундатором книжності й вченості на Русі. Літописець Нестор з великою шаною та гордістю пише, що князь « до книжок виявляв завзяття, часто читаючи їх і вночі, і вдень. І зібрав книгописців силу, що перекладали з грецької на слов’ янську мову. І написали вони багато книжок... Цей ж е( Ярослав.— Авт.) засіяв книжними словами серця віруючих людей, а ми пожинаємо, вчення одержуючи книжне ».
Як встановлено наукою, більшість тих, перекладених з грецької та інших іноземних мов, книжок були церковними, богослужебними. Поряд з ними поширювались на Русі вчені трактати з історії, філософії, права, природничих наук. Книжкові майстерні були створені як у Києві, так і в інших містах Русі: Новгороді Великому, Чернігові, Полоцьку. Не дивно тому, що саме за Ярослава й, певно, за його ініціативою в Києві в 1037— 1039 рр. було створено перший літописний звід. Вчені називають його Найдавнішим. Так розпочалася писана історія давньоруського народу.
Найдавніший звід ліг у підвалини наступних літописів— київських і новгородських. Сліди того літопису відшукані академіком О. Шахматовим у Несторовій « Повісті временних літ » та в Новгородському першому літописі старшого й молодшого ізводів. На давньоруських землях тоді виникло багато шкіл, у яких дітей навчали грамоті. Д « хто з істориків припускає, що в Києві, напевне, при монастирях існували й навчальні заклади вищого типу, де студіювали історію, літературу, богослов’ я, природничі науки.
Високий злет давньоруської культури й книжності в роки князювання Ярослава оспівується Нестором у таких словах: « Великою буває користь від навчання книжного. Це— річки, що напоюють всесвіт, це— джерела мудрості. Адже у книжках глибина невимірна, ними ми втішаємось у журбі. Якщо сумлінно пошукати в книжках, то знайдеш велику користь для своєї душі ». Можливо, саме ці слова, та й уся загалом розповідь літописців про любов Ярослава до вченості та мудрості, дали привід прийдешнім поколінням наректи його Мудрим.
Проспівавши панегірик книжкам і книжковій мудрості, Нестор далі вмістив слова, над якими досі ламає голови не одне покоління вчених і любителів старовини: « Ярослав ж е цей, як ми сказали, любив книжки й, багато їх переписавши, поклав до церкви святої Софії ». Ц е книго-
59