Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 58

ротьби між його нащадками. Щ оправда, якийсь ще час Яро*
слав не відав про смерть батька і продовжував готуватися
до відсічі київському війську. А найняті ним у Скандінавії
варяги безчинствували в місті, що призвело до трагедії. Ось
як про це розповідає Нестор: «Новгородці повстали й пе­
ребили варягів... І розгнівався Ярослав, і пішов до села
Ракомо, сів там у дворі й послав до новгородців мовити:
«Мені вже тих (варягів.— Авт.) не воскресити». І призвав
до себе кращих мужів, котрі перебили варягів, і, обманув­
ши їх, перебив їх також».
. Становище Ярослава було вкрай тяжким: залишився
без кращих варязьких воїнів і став ворогом своїх підда­
них — новгородців. Т ієї самої ночі він одерж ав сумну звіст­
ку про смерть батька у Києві, схаменувся й, зібравши
міське віче, почав просити у новгородців вибачення. Нов­
городці виявили благородство й мужність, мовивши йому
так: «Хоча, княже, й посічені брати наші, можемо за тебе
боротися!» — і дали Ярославу військо.
Зловісна історія боротьби Ярослава з братами за київ­
ський престол досі ховає в собі чимало таємниць. Причина
цього криється в ^самому характері повідомлень джерел.
Наші літописці, замість переповідання реальних подій
1015— 1019 рр. на Русі, вмістили церковну легенду, ство­
рену наприкінці XI ст., про страшне вбивство Бориса й Глі-
ба їхнім братом Святополком, прозваним за те Окаянним
(від біблійного братовбивці К аїна). Здолавши Святопол-
ка, Ярослав відновив справедливість і законним шляхом
здобув собі престол.
Однак з «Хроніки» сучасника тих подій саксонця Тіт-
мара дізнаємось, що Святополка в дні загибелі Бориса й
Гліба взагалі не було на Русі. Посаджений за непокору
Володимиром до київської в’язниці ще 1012 р., він, скорис­
тавшись із смерті великого князя, вирвався з ув’язнення
і помчав до тестя, польського князя Болеслава Хороброго.
Хто ж тоді у дійсності забив Бориса й Гліба? Д ж ерела про
це мовчать. Д ехто з істориків припускає, що Гліб загинув
у боротьбі з самим Ярославом, а Борис наклав головою
в битві проти свого старшого брата Мстислава з Тмутара*
кані. Мабуть, вчені ніколи не дізнаються істини.
Зате правдивим є повідомлення літопису, що 1018 р.
Святополк умовив тестя піти воювати проти Ярослава, який
на той час посів великокнязівське крісло. Ярослав з вій­
ськом зустрів нападників на Західном у Бузі. Йому не по­
щастило: генеральна битва завершилася повного поразкою
Ярославового війська, йому довелося з кількома дружин*
56