не так вже й давно приєднаного до Києва ,— у тому місті могли ще не вщухнути сепаратистські настрої ... Та в будьякому разі переведення юного Ярослава до другого за значенням міста Київської Русі свідчило про те , що мудрий державний діяч Володимир побачив у малому хлопцеві риси майбутнього правителя .
Чверть століття просидів Ярослав на дуж е відповідальному новгородському престолі . Там Він виріс і змужнів , 8відти вчинив свої перші походи проти ворогів . На жаль , літописи промовчують про обставини його князювання на північній окраїні Руської землі . В цьому немає нічого дивного , бо і в київському , й у новгородському літописах , єдиних авторитетних джерелах з вітчизняної історії того часу , зовсім відсутні записи про події на Русі кінця X — перших тринадцяти років XI ст . Але настав рік чотирнадцятий , і літописці розімкнули вуста .
П ід 1014 р . Нестор та його новгородський колега злагоджено повідомили : « Коли Ярослав був ( княжив .— Авт .) у Новгороді , давав він за умовою до Києва дві тисячі гривен з року в рік , а тисячу роздавав у Новгороді дружині . І так давали всі новгородські посадники , а Ярослав не давав цього в Київ батькові своєму ( то^то припинив сплату данини .— Авті ). І мовив Володимир : « Ррзчищайте шляхи й мостіть мости », бо хотів іти війною на Ярослава , на сина свого , але розхорувався ».
Далі події почали розвиватися стрімко й драматично , мов у авантюрному рицарському романі часів середньо * віччя . Під наступним , 1015 р . літописці незворушно нотують : « Коли Володимир збирався йти проти Ярослава ,— Ярослав послав за море , привів варягів , тому що боявся батька свого ». Відважившись виступити проти грізного , хай і старіючого , батька , Ярослав тверезо зважив обставини й сили . Він вирішив спертися не тільки на скандінавських найманців , а й на боярство й купецьку верхівку Новгорода Великого , що давно вже плекали надію на відновлення новгородських вольностей . Хто знає , як би далі наростав конфлікт між батьком і сином . Швидше за все , київське військо таки рушило б на Новгород . І важко сказати , чи зуміли б Ярославові ратники встояти проти випробуваних у боях з печенігами дружинників Володимира та його ближніх бояр . Та доля вирішила інакше . Коли військо з Києва ось-ось мало вирушити на Новгород , Володимир раптово помер . Сталося це влітку 1015 р .
Несподівана для всіх кончина великого князя спричинилася до нечуваного раніше на Русі спалаху кривавої бо
65