Іоанном Цимісхієм у Доростолі . Розпочалася багатоденна облога міста греками .
Святослав не бажав пасивно сидіти за стінами Доростола й часто здійснював вилазки , які перетворювалися на справжні битви . Відомий читачеві Лев Диякон так описує одну з вилазок : « На другий день тавроскіфи ( так візантійці часом називали русичів .— Авт .) вийшли з міста й вишикувались на рівнині , захищені кольчугами й щитами , що доходили до самих ніг . Вийшли з табору й ромеї ( візантійці вважалися нащадками римлян .— Авт .), також надійно прикриті панцирями . Обидві сторони хоробро бились , наперемінки тіснячи одна одну , й було неясно , хто переможе ».
Сили обложених танули , в Доростолі почався голод . Наприкінці липня 971 р . Святослав дав генеральну битву Іоанну Цимісхію . Спочатку русичі примусили відступити візантійську піхоту , але важкоозброєна кіннота імператора врятувала справу . Воїнам довелося повернутися до Доростола . Становище Святослава було важким . Він , мабуть , уперше в житті погодився на мирні переговори . Слід гадати , Іоанн Цимісхій зневірився в можливості здобути штурмом місто , тому охоче розпочав перетрактації з київ- , ським князем .
Було підписано мир , досить почесний для Русі , коли зважити , що війну вона програла . Святославу довелося здати Цимісхію Доростол і повернути полонених . Він відмовився від завойованих земель у Подунав ’ ї й від ведення воєнних дій там , а також у Криму , зобов ’ язався надавати допомогу Візантії проти арабів . У договорі не було й мови про виплату Візантією данини . За все те імператор мав випустити руське військо з Доростола із зброєю й навіть надати йому продовольство на зворотний шлях . Лев Диякон повідомив , що додому зі Святославом пішло 22 тис . воїнів ( якщо ця цифра й перебільшена , то не набагато ).
Та навіть переможеного , Візантія боялася Святослава . Тому імператор послав до печенігів свого дипломата Феофіла , і той за великі гроші найняв одного з ханів , щоб напав зненацька на виснажене київське військо . « Повість временних літ » коротко і з гіркотою констатувала загибель свого улюбленця : « Коли настала весна ( 962 р .— Авт .), відправився Святослав до порогів . І напав на нього Куря , хан печенізький , і вбили Святослава , і взяли голову його , і зробили чашу з черепа , окувавши його , і пили з нього ». Так зійшов зі світу останній князь дружинної Русі .
Зі смертю Святослава закінчилася ціла доба в історії Київської Русі . Д оба , коли майже всі завдання зовнішньої
4В