Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 46

жити в Переяславці на Д ун аї — там середина землі моєї, туди сїікаються всі блага». Навряд чи він збирався пере­ нести столицю Давньоруської держави на Дунай. Але русь­ кий володар, вочевидь, добре розумів стратегічні й еконо­ мічні вигоди Дунайського пониззя й планував і далі три­ мати його в сфері свого впливу. Напустивши 968 р. печенізькі орди на Київ, Візантія спробувала витурити Святослава з Дунайського пониззя. Але князь, відігнавши печенігів, знову з ’явився в цьому ра­ йоні. Те сталося восени 969 р. Він вибив болгар із Переяс? лавця, куди вони вдерлися, скориставшись його відсутніс­ тю. Ц е загострило стосунки Русі з Візантією, що тим часом посадила на болгарський трон свого ставленика Бориса. Візантійський уряд, проте, зволікав з рішучими діями против сміливця Святослава. Аж ось у грудні 969 р. в Кон­ стантинополі стався палацовий переворот. Імператора Ні* кіфора Фоку по-звірячому вбили. На трон сів убивця, д о ­ свідчений полководець Іоанн Цимісхій. Новий можновла­ дець довгий час не наважувався виступити проти уславле­ ного в походах і битвах київського князя. Д о того ж йому довелося вирішувати невідкладні завдання: придушувати заколот прибічників скинутого ним Нікіфора Фоки та стри­ мувати наступ арабів з півдня і сходу. Ц е дозволило Свято­ славу розвинути воєнний успіх у П одунав’ї. Протягом кінця 969 — майже всього 970 р. київський князь завоював Північно-Східну Болгарію, вдерся в належ^ ну Візантії Фракію. «І пішов Святослав до столиці (К он­ стантинополя.— Лет.,), воюючи і розбиваючи міста, що й донині стоять порожні»,— пишаючись князем, занотувала «Повість временних літ». Давньоруське військо заволоділо болгарськими містами Великим Преславом (столицею) й Доростолем і візантійськими — Філіппополем та Адріано­ полем. Іоанну Цимісхію довелося піти на мир з пере­ можцем. ^ Але грецький імператор не збирався додержуватись умов миру з руським князем. Він був потрібен лише щоб виграти час. Навесні 971 р. Цимісхій на чолі величезної ар­ мії рушив через Адріанополь до Болгарії. Водночас триста візантійських кораблів, обладнаних пристроями для вики­ дання «грецького вогню», зачинили гирло Дунаю , щоб від­ різати Святославів флот від моря. А тут ще сили Русі вия­ вились роз’єднаними. Менша частина війська під проводом Свенельда стояла у Великому Преславі, а більша на чолі з самим Святославом — у Доростолі. У квітні того року Свенельд зумів приєднатись до Святослава, обложеного 44