Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 46
жити в Переяславці на Д ун аї — там середина землі моєї,
туди сїікаються всі блага». Навряд чи він збирався пере
нести столицю Давньоруської держави на Дунай. Але русь
кий володар, вочевидь, добре розумів стратегічні й еконо
мічні вигоди Дунайського пониззя й планував і далі три
мати його в сфері свого впливу.
Напустивши 968 р. печенізькі орди на Київ, Візантія
спробувала витурити Святослава з Дунайського пониззя.
Але князь, відігнавши печенігів, знову з ’явився в цьому ра
йоні. Те сталося восени 969 р. Він вибив болгар із Переяс?
лавця, куди вони вдерлися, скориставшись його відсутніс
тю. Ц е загострило стосунки Русі з Візантією, що тим часом
посадила на болгарський трон свого ставленика Бориса.
Візантійський уряд, проте, зволікав з рішучими діями
против сміливця Святослава. Аж ось у грудні 969 р. в Кон
стантинополі стався палацовий переворот. Імператора Ні*
кіфора Фоку по-звірячому вбили. На трон сів убивця, д о
свідчений полководець Іоанн Цимісхій. Новий можновла
дець довгий час не наважувався виступити проти уславле
ного в походах і битвах київського князя. Д о того ж йому
довелося вирішувати невідкладні завдання: придушувати
заколот прибічників скинутого ним Нікіфора Фоки та стри
мувати наступ арабів з півдня і сходу. Ц е дозволило Свято
славу розвинути воєнний успіх у П одунав’ї.
Протягом кінця 969 — майже всього 970 р. київський
князь завоював Північно-Східну Болгарію, вдерся в належ^
ну Візантії Фракію. «І пішов Святослав до столиці (К он
стантинополя.— Лет.,), воюючи і розбиваючи міста, що й
донині стоять порожні»,— пишаючись князем, занотувала
«Повість временних літ». Давньоруське військо заволоділо
болгарськими містами Великим Преславом (столицею) й
Доростолем і візантійськими — Філіппополем та Адріано
полем. Іоанну Цимісхію довелося піти на мир з пере
можцем.
^
Але грецький імператор не збирався додержуватись
умов миру з руським князем. Він був потрібен лише щоб
виграти час. Навесні 971 р. Цимісхій на чолі величезної ар
мії рушив через Адріанополь до Болгарії. Водночас триста
візантійських кораблів, обладнаних пристроями для вики
дання «грецького вогню», зачинили гирло Дунаю , щоб від
різати Святославів флот від моря. А тут ще сили Русі вия
вились роз’єднаними. Менша частина війська під проводом
Свенельда стояла у Великому Преславі, а більша на чолі
з самим Святославом — у Доростолі. У квітні того року
Свенельд зумів приєднатись до Святослава, обложеного
44