Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 46

жити в Переяславці на Д ун аї — там середина землі моєї,
туди сїікаються всі блага». Навряд чи він збирався пере­
нести столицю Давньоруської держави на Дунай. Але русь­
кий володар, вочевидь, добре розумів стратегічні й еконо­
мічні вигоди Дунайського пониззя й планував і далі три­
мати його в сфері свого впливу.
Напустивши 968 р. печенізькі орди на Київ, Візантія
спробувала витурити Святослава з Дунайського пониззя.
Але князь, відігнавши печенігів, знову з ’явився в цьому ра­
йоні. Те сталося восени 969 р. Він вибив болгар із Переяс?
лавця, куди вони вдерлися, скориставшись його відсутніс­
тю. Ц е загострило стосунки Русі з Візантією, що тим часом
посадила на болгарський трон свого ставленика Бориса.
Візантійський уряд, проте, зволікав з рішучими діями
против сміливця Святослава. Аж ось у грудні 969 р. в Кон­
стантинополі стався палацовий переворот. Імператора Ні*
кіфора Фоку по-звірячому вбили. На трон сів убивця, д о ­
свідчений полководець Іоанн Цимісхій. Новий можновла­
дець довгий час не наважувався виступити проти уславле­
ного в походах і битвах київського князя. Д о того ж йому
довелося вирішувати невідкладні завдання: придушувати
заколот прибічників скинутого ним Нікіфора Фоки та стри­
мувати наступ арабів з півдня і сходу. Ц е дозволило Свято­
славу розвинути воєнний успіх у П одунав’ї.
Протягом кінця 969 — майже всього 970 р. київський
князь завоював Північно-Східну Болгарію, вдерся в належ^
ну Візантії Фракію. «І пішов Святослав до столиці (К он­
стантинополя.— Лет.,), воюючи і розбиваючи міста, що й
донині стоять порожні»,— пишаючись князем, занотувала
«Повість временних літ». Давньоруське військо заволоділо
болгарськими містами Великим Преславом (столицею) й
Доростолем і візантійськими — Філіппополем та Адріано­
полем. Іоанну Цимісхію довелося піти на мир з пере­
можцем.
^
Але грецький імператор не збирався додержуватись
умов миру з руським князем. Він був потрібен лише щоб
виграти час. Навесні 971 р. Цимісхій на чолі величезної ар­
мії рушив через Адріанополь до Болгарії. Водночас триста
візантійських кораблів, обладнаних пристроями для вики­
дання «грецького вогню», зачинили гирло Дунаю , щоб від­
різати Святославів флот від моря. А тут ще сили Русі вия­
вились роз’єднаними. Менша частина війська під проводом
Свенельда стояла у Великому Преславі, а більша на чолі
з самим Святославом — у Доростолі. У квітні того року
Свенельд зумів приєднатись до Святослава, обложеного
44