Цього ж разу Святослав розумів, що з таким військом йому не здолати багатотисячні візантійські легіони. Тому він веде до Пониззя Дун | ю величезне народне ополчення у кілька десятків тисяч чоловік. Воно склало ударну силу його війська: адже ці « пішці » набагато перевищували чисельно рицарську кінноту Святослава. Давньоруське військо було добре озброєне— воїни мали мечі, бойові сокири, довгі списи й легкі дротики, ратників захищали кольчуги, шоломи й великі, на зріст людини, щити.
Святослав двічі ходив у походи проти Візантії. Про бойові дії 968 р. відомо порівняно мало. Візантійські історики обминули цю вдалу для Русі кампанію, зосередивши увагу на другому поході, що приніс Святославу зрештою невдачу. Нестор сповіщає про перший дунайський похід київського князя таке: « Пішов Святослав на Дунай на болгар. І бились обидві сторони, і переміг Святослав болгар, і здобув міст їх 80 на Дунаї, й сів княжити там у Переяславці, беручи данину з греків ».
Важко конкретно пояснити мету й причини цієї війни, експедиції київського володаря до Подунав’ я. З візантійських джерел X ст. довідуємось, що, коли 966 р. спалахнула війна поміж Візантією та Болгарією, імператор Никифор Фока попросив допомоги у Святослава. Той погодився оруж; но допомогти грекам, тому що мав щодо Болгарії власні плани. Адже тодішня верхівка Болгарського царства вороже ставилася до Русі. Одне з давньоруських джерел, відоме історикові XVIII ст. В. Татіщеву, відзначило, що Святослав пішов проти Болгарії за те, що її уряд надавав підтримку хозарам. Більш реальною здається думка, що Болгарія заважала руській торгівлі у Подунав’ ї. Крім того, не слід скидати з рахунку й давнє намагання Русі пробитися до життєво важливого для неї Чорного моря.
У перший болгарський похід Святослав повів, як мовилось, не лише дружинників, професійних воїнів, а й надзвичайно численних ополченців. Він легко переміг болгарське військо. За свідченням Лева Диякона, коли князь з військом з’ явився у гирлі Дунаю, болгарський цар виставив проти нього потужну фалангу воїнів, але русичі вистрибнули з човнів, виставили великі щити, добули мечі й винищили майже всю ворожу рать. Та, розбивши болгарське військо, київський князь і не подумав забиратися геть із Подунав’ я, на що так розраховували візантійські політики. Він отаборився у Переяславці на Дунаї.
Згідно зі свідченням « Повісті временних літ », Святослав начебто заявив: « Не любо мені сидіти в Києві, хочу
43