Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 361

суперечності зламу епохи. Підтримуючи нове, прогресивне,
він жорстоко придушував старе.
На схилі життя Прокопович гуртує навколо себе найос-
віченіших людей свого часу. Поет А. Кантемір, історик
В. Татищев були не тільки близькими друзями Феофана,
а й спільниками.
Біографи М. Ломоносова часто наводять той факт, що
саме Прокопович виступив покровителем Ломоносова, ко­
ли того збиралися виключити із Слов’яно-греко-латинської
академії. Подейкують, що при цьому Прокопович сказав:
«Не бійся нічого, хоча б з калатанням у великий москов­
ський соборний дзвін стали тебе оголошувати самозван­
цем — я твій захисник». А коли до університету при Петер­
бурзькій Академії наук було запрошено декілька найтала-
новитіших вихованців Слов’яно-греко-латинської академії,
Прокопович посприяв, щоб потрапив туди і Ломоносов.
Відомо, що Феофан непогано володів кількома мовами.
Писав вірші російською, польською та латинською. Мав ба­
гату бібліотеку, що нараховувала близько ЗО тисяч книжок,
в основному латиною. На власні кошти створив і розмістив
у своєму будинку школу для бідних й осиротілих дітей.
Помер Феофан Прокопович у Петербурзі 8 березня
1736 р. Похований у Новгородському Софійському соборі.
ІВАН СКОРОПАДСЬКИЙ
Середньовічні джерела зберегли небагато відомостей
про родину Скоропадських. З них, зокрема, довідуємось, що
життя діда майбутнього гетьмана — Федора — припало, го­
ловним чином, на першу половину XVII ст. Він загинув на
початковому етапі Визвольної війни українського народу
проти шляхетської Польщі, в Жовтоводській битві 1648 р.
Про батька гетьмана — Іллю — також лишилось обмаль
даних. Знаємо тільки те, що в середині XVII ст. він меш­
кав в Умані з трьома синами: Іваном, Василем і Павлом.
Вже після смерті батька перші два брати, пограбовані «по
причине сильнейшего нападения от турок и татар» на Поль­
щу і Правобережну Україну, змушені були переселитися на
лівий берег Дніпра (1674). Павло ж на кілька років потра­
пив у полон до татар.
Практично відразу після влаштування на новому місці
Іван почав своє складне, довготривале, але разом з тим ці­
леспрямоване сходження по східцях службової драбини.
359