Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 341

перії. А дж е в майбутній війні ця територія, завдяки своєму
географічному положенню, мала відігравати важливу роль.
На початку 1726 р. на засіданні Верховної таємної ради
Росії було прийнято рішення: дозволити вибори гетьмана;
податки з населення Л івобереж ж я збирати не в царську
казну, як раніше, а до військового скарбу; відновити місце­
ві судові органи, в Малоросійській колегії розглядати тіль­
ки справи по апеляціях.
Д ля нагляду за проведенням виборів гетьмана царський
уряд направив таємного радника Федора Наумова. Він же
визначив і кандидатуру: гетьманом повинен стати мирго­
родський полковник Данило Павлович Апостол.
І от настав довгоочікуваний день. У неділю, 1 жовтня
1727 р., у м. Глухові — гетьманській столиці Л івобереж ної
України — панувала урочиста піднесеність: козацька рада
мала обрати нового гетьмана. Зранку військо на чолі з
бунчуковими, сотениою і полковою старшиною, з музиками
зібралося на майдані, стало колом. Урочисто, на срібному
блюді, вкритому червоною тафтою, внесли царську грамо­
ту та козацькі клейноди: гетьманську булаву, корогву, бун­
чук і печатку.
П осеред майдану вже стояв стіл під червоним сукном.
По один бік від нього стали царський міністр Ф. Наумов І
козацькі полковники, по другий — козаки, які несли клей­
ноди. Наумов вийшов наперед, повідомив про дозвіл уря­
ду обрати гетьмана Л івобереж ної України, а потім запитав
у війська і старшини, кого вони хочуть бачити гетьманом.
«Миргородського полковника Апостола»,— була відповідь.
І ще двічі, як того вимагала козацька традиція, міністр
звертався дб присутніх з тим самим запитанням. І чув ту ж
відповідь. Тоді він звернувся до миргородського полковни­
ка: «Його імператорська величність по вільних голосах
іменним своїм указом ж алує тебе в гетьмани».
Так новим гетьманом Л івобереж ної України став один
з найдосвідченіших представників козацької старшини
73-річний Д анило Апостол.
Народився він 4 грудня 1654 р. у козацькій сім’ї, й ого
батько, Павло Єфремович, походив з Молдови (В алахії)
й належав до старого знатного роду. Оселившись на Л іво­
бережній Україні, записався до козацького війська і скоро
посів у ньому значне становище. Ремесло воїна в ті часи
було одним із засобів зробити кар’єру, і в цьому Апостолу
поталанило. 1658 р. він став сотником, через рік — полков­
ником Гадяцького, а пізніше й Миргородського полків. Під
33 "