Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Página 337

укріплень Стародуба, Чернігова, Ромен, Гадяча, припис
публічно молитися у церквах, а-би Бог дарував царю пере­
могу над єретиками-шведами. Зрозуміло, що така двознач­
ність поведінки та млявість дій гетьмана не могли не по­
значитися на успіхові задум аної акції. Як засвідчує П. Ор­
лик, політику зволікань І. М азепа продовжував і наступно­
го тижня. Це викликало відповідну реакцію близької йому
частини старшини, яка вимагала діяти швидше.
Лише звістка про прибуття О. Меншикова змусила ліво­
бережного правителя змінити лінію поведінки. Він поверта­
ється з Борзни др своєї резиденції — Батурина, віддає ос­
танні розпорядження і зважується на рішучий крок... Зали­
шивши у місті досить сильну залогу у складі чотирьох пол­
ків сердюків і кількох сотень городових козаків, гетьман
прибув у Короп, а 25 жовтня 1708 р., переправившись з 4—
6 тис. козаків через Десну, попрямував на з ’єднання з ар­
мією Карла XII. Військо гетьмана насторожено зустріло но­
вину про перехід на бік шведського короля. Очевидно, не
до кінця переконала його у доцільності задум аної акції й
блискуча промова, виголошена Мазепою після переправи.
«Браття,— сказав гетьман,— прийшла наша пора; скори­
стуємося нагодою: віддячимо москалям за їхнє тривале на­
сильство над нами, за всі заподіяні ними жорстокості й
кривди, збережемо на майбутнє нашу свободу й права ко­
зацькі від їхніх зазіхань. Ось коли настає час скинути з се­
бе ненависне ярмо й зробити нашу Україну країною віль­
ною й. ні від кого не залежною. Ось до якого майбуття за ­
кликаю. Ви, браття, напевне досягнете цієї мети з вашою
мужністю й за підтримки шведського короля, котрий про­
понує вам воювати проти москалів разом зі шведами». Про
неоднозначну реакцію на промову Мазепи свідчить той
факт, що іще до прибуття у ставку Карла XII частина ко­
заків залишила гетьмана і повернулася за Д есну.
Увечері 28 жовтня 1708 р. І. М азепа був уж е в таборі
шведів. Наступного дня відбулася аудієнція у короля. Геть­
ман виголосив латиною коротку промову, в якій дякував
шведам за допомогу у боротьбі проти московського царя.
З перших ж е хвилин зустрічі він сподобався Карлу XII і
його сановним придворним.
Тим часом по-іншому розгорталися події у таборі росій­
ських військ. Почали надходити перші звістки про перехід
гетьмана на бік шведів. Н асамперед про це довідався
О. Меншиков, який відправив гінця з новиною у ставку
Петра І. Сьогодні важко сказати, якою була перша реак­
ція царя на повідомлення князя. Зрозум іло одне — росій­
335