Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st

ський самодержець був на грані нервового потрясіння. П ро те незабаром цей стан пройшов, і Петро І один за однии видав ряд маніфестів, у яких сповіщав український народ про перехід лівобережного правителя на бік шведів, дем а гогічно декларував тезу про вольності і привілеї «малоро сіян» та закликав старшину з ’їхатися для виборів нового гетьмана. Протягом листопада 1708 р. відбувся ряд воєнно- політичних акцій, які надовго закарбувалися у народній па м’яті. 2 листопада війська О. Меншикова взяли штурмом Батурин: місто було зруйновано, а всіх мешканців знище но. Н адалі репресії не припинялися. Вони торкнулися не лише прибічників Мазепи, а й людей, далеких від політи ки,— тисячі козаків зазнали тортур, знущань, а нерідко й шибениці. Зрозуміло, що політика репресій дем оралізува ла не лише старшину, а й широкі кола козацького стану. 6 листопада у Глухові пройшли вибори «вільними» голоса ми нового гетьмана. Ним став сгародубський полковник Іван Скоропадський. Щ е напередодні за наказом царя бу ла влаштована церемоні-я заочного суду над І. Мазепою. З опудала, яке символізувало гетьмана, було знято і розір вано стрічку Андріївського кавалера, і кат повісив його на спеціально спорудженій шибениці. 12 листопада у Глухові відбулася церемонія проголо шення церковної анафеми. Тоді ж у присутності численних православних ієрархів, бояр і царевича Олексія Петровича в московському Успенському соборі також було оголоше но прокляття Мазепі. Але Петро І діяв не лише батогом, а й пряником. За його наказом величезні маєтки, матеріальні цінності І. Мазепи та прибічників переходили до осіб, що залишилися вірними скіпетру російського монарха. Грамо ти обіцяли прощення всім рядовим козакам, що повернуть ся під протекторат московського царя. Документи надзвичайно слабо висвітлюють перебування І. Мазепи в ставці Карла XII. Д обре відомо лише, що його продовжували роздирати сумніви. Маніфести, які розсила лись по різних полках України, не мали того успіху, на який розраховував гетьман. Козаки і селяни насторожено, а то й вороже зустрічали його посланців. Б айдуж е були сприйняті також універсали шведського короля. Натомість спроби реквізиції з козацьких і селянських господарств продовольства наштовхувалися на рішучу протидію народу. Факти справжньої партизанської війни, яка розгорнулася тоді на Лівобереж ній та Слобідській Україні, відзначають найрізноманітніші дж ерела, сучасники та учасники тих по дій. Особливо похитнув упевненість гетьмана перехід на 336

Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 338