епископ з італійського м . Кремона Ліупранд , який відві * дав Константинополь невдовзі по Ігоревій навалі , повідомив , що руський князь мав лише тисячу суден . Лише ! А дж е навіть у тому разі , коли кожна ладдя містила тільки 2 0 воїнів , tq на візантійський берег висадилося 2 0 тис . — цифра для тих часів дуж е й дуж е велика . А ще ж проти греків вирушило й чимале суходільне військо . Але воно спізнилось , і облогу Константинополя розпочали воїни , що висадились з ладей . В ті далекі часи русичі ще не вміли штурмувати укріплені міста й фортеці , не мали необхідної для того облогової техніки . Як правило , вони оточували місто й чекали , коли обложені , потерпаючи від спраги й голоду , самі відчинять ворота .
Однак у випадку з столицею Візантії сталося інакше . Досвідчений полководець Феофан , що очолював залогу ; Константинополя , зумів зібратися з силами . Д о столиці підійшли підкріплення , головне ж — було відремонтовано кілька великих кораблів і встановлено на них машини для Викидання на відстань страшного « грецького вогню ». Всього цього , певно , не знали ні Нестор , ні інші тогочасні літописці . Вони лише констатували поразку Ігоря : « Русичі ж , порадившись , вийшли проти греків із зброєю , і в жорстокій битві ледве гору взяли греки . Русичі ж надвечір повернулись до дружини своєї й уночі , сівши до ладей , відпливли . Феофан ж е зустрів їх у ладдях з вогнем і став трубами пускати вогонь на ладді русичів ... Русичі ж , побачивши полум ’ я , кидались у воду морську , прагнучи врятуватися . І так залишки їх повернулися додому » (« Повість временішх літ »).
Щ е якийсь час по морській поразці русичі продовжували війну з візантійцями , але не мали успіху . Ігореві із залишками дружини та флоту довелося повернутися до Києва . Та князь не змирився з поразкою й через три роки знову вирушив у похід проти Візантії . І знову похід вразив своїм розмахом . Нестор так розповідає про нього : « Ігор же зібрав воїнів багатьох : варягів , русь , і полян , і словенів , і кривичів , і тиверців ,— і найняв печенігів і заложників у них взяв ,— і пішов на греків у ладдях і на конях , прагнучи помститися за себе . Почувши про це , корсуняни * послали до Романа зі словами : « Ось ідуть русичі , без ліку кораблів їх , вкрили море кораблі ».
* Жителі візантійського міста Херсона у Криму , корсуняни по-давньоруському .
31