епископ з італійського м. Кремона Ліупранд, який відві * дав Константинополь невдовзі по Ігоревій навалі, повідомив, що руський князь мав лише тисячу суден. Лише! А дж е навіть у тому разі, коли кожна ладдя містила тільки 2 0 воїнів, tq на візантійський берег висадилося 2 0 тис.— цифра для тих часів дуж е й дуж е велика. А ще ж проти греків вирушило й чимале суходільне військо. Але воно спізнилось, і облогу Константинополя розпочали воїни, що висадились з ладей. В ті далекі часи русичі ще не вміли штурмувати укріплені міста й фортеці, не мали необхідної для того облогової техніки. Як правило, вони оточували місто й чекали, коли обложені, потерпаючи від спраги й голоду, самі відчинять ворота.
Однак у випадку з столицею Візантії сталося інакше. Досвідчений полководець Феофан, що очолював залогу; Константинополя, зумів зібратися з силами. Д о столиці підійшли підкріплення, головне ж— було відремонтовано кілька великих кораблів і встановлено на них машини для Викидання на відстань страшного « грецького вогню ». Всього цього, певно, не знали ні Нестор, ні інші тогочасні літописці. Вони лише констатували поразку Ігоря: « Русичі ж, порадившись, вийшли проти греків із зброєю, і в жорстокій битві ледве гору взяли греки. Русичі ж надвечір повернулись до дружини своєї й уночі, сівши до ладей, відпливли. Феофан ж е зустрів їх у ладдях з вогнем і став трубами пускати вогонь на ладді русичів... Русичі ж, побачивши полум’ я, кидались у воду морську, прагнучи врятуватися. І так залишки їх повернулися додому »(« Повість временішх літ »).
Щ е якийсь час по морській поразці русичі продовжували війну з візантійцями, але не мали успіху. Ігореві із залишками дружини та флоту довелося повернутися до Києва. Та князь не змирився з поразкою й через три роки знову вирушив у похід проти Візантії. І знову похід вразив своїм розмахом. Нестор так розповідає про нього: « Ігор же зібрав воїнів багатьох: варягів, русь, і полян, і словенів, і кривичів, і тиверців,— і найняв печенігів і заложників у них взяв,— і пішов на греків у ладдях і на конях, прагнучи помститися за себе. Почувши про це, корсуняни * послали до Романа зі словами: « Ось ідуть русичі, без ліку кораблів їх, вкрили море кораблі ».
* Жителі візантійського міста Херсона у Криму, корсуняни по-давньоруському.
31